Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— Такі особистості — порушники громадського порядку, — підтримав їх Аристотель.

— Принаймні дайте мені закінчити! — крикнув Ван Мяо, відштовхуючи руки вартових, закутих у броню, які тягнулися до нього.

— Ти бачив коли-небудь три Сонця? Або знаєш того, хто бачив? — запитав Галілей.

— Ви всі їх бачили.

— І де ж два інші, крім видимого неозброєним оком у будь-яку з епох — стабільності або хаосу?

— По-перше, я хочу сказати, що Сонце, яке бачили різні цивілізації, не завжди одне й те саме Сонце — це може бути будь-яке із трьох Сонць нашого світу. Два інші Сонця розміщені на відстані і мають вигляд летючих зірок.

— Тобі бракує базових наукових знань, — Галілей несхвально похитав головою. — Сонце рухається з постійною швидкістю у Всесвіті, воно не може перестрибувати з однієї точки в просторі до іншої. Згідно ж з твоєю теорією ми повинні спостерігати таку картину: Сонце має поступово зменшуватися в розмірах, поки не перетвориться на летючу зірку. Але ніхто не спостерігав такого явища.

— Позаяк ви здобули освіту і маєте необхідні знання, у вас повинно бути якесь уявлення про структуру Сонця.

— Це відкриття — моя гордість. Зовнішня сфера Сонця складається з розрідженої хмари газів, що розширюється урізнобіч, але всередині міститься щільне розпечене ядро.

— Абсолютно правильно, — згідно кивнув Ван Мяо. — Однак ви, мабуть, залишили поза увагою оптичний ефект, що виникає в разі взаємодії газоподібної зовнішньої сфери Сонця й атмосфери нашої планети. Це явище на кшталт поляризації або деструктивної інтерференції світлових хвиль. У результаті, коли ми спостерігаємо Сонце з однакової відстані через призму атмосфери нашої планети, зовнішня газоподібна сфера Сонця стає прозорою і невидимою, і все, що ми бачимо — розпечене ядро. І потім видиме світило миттєво стискається до розмірів летючої зірки. Це явище викликало сум'яття серед вчених і дослідників усіх попередніх цивілізацій і перешкоджало виявити існування трьох Сонць. Тепер ви розумієте, чому одночасна поява трьох летючих зірок віщує настання тривалого періоду екстремальних холодів: усі три Сонця розміщуються на віддалі, і ми не перебуваємо на жодній з орбіт.

Настала коротка пауза, доки всі осмислювали сказане. Аристотель порушив мовчання першим:

— У твоїх судженнях немає елементарної логіки. Справді, іноді ми можемо спостерігати три летючі зірки одночасно, і так, після цього явища настає період згубних екстремальних погодних умов. Але тоді згідно із твоєю теорією ми повинні спостерігати і три повнорозмірних Сонця в небесах. Але цього ніколи не траплялося, жодна із цивілізацій не залишила записів з цієї нагоди.

— Зачекайте! — довгоборода людина в дивному головному уборі, яка до цього мовчала, піднялася зі свого крісла. — Я — Леонардо да Вінчі. Одна цивілізація залишила записи спостережень двох Сонць одночасно. Але записи досить туманні й неоднозначні і обриваються, коли цивілізація була знищена спопеляючим жаром двох світил.

— Ми говоримо про три Сонця, не два! — крикнув Галілей. — Відповідно до його теорії три Сонця повинні бути помітними одночасно, як і три летючі зірки!

— Три сонця приходили в цей світ, — спокійно сказав Ван Мяо, — і люди були свідками цього явища. Але ті, кому випала така доля, не могли після себе залишити жодних записів, оскільки їм залишалося жити лічені секунди. День, коли на небі сяють три Сонця, — найстрашніша катастрофа, яка може статися в нашому світі. Наша планета одразу перетворюється на горнило плавильної печі, і найміцніша порода не здатна протистояти подібному жару. Після такої катастрофи мають минути цілі епохи, поки життя й цивілізація знову відродяться з небуття. Ось чому до нас не дійшло хоч б однієї згадки про настільки масштабну катастрофу.

У залі запала тиша. Усі погляди були спрямовані на Папу.

— Спалити його, — оголосив своє рішення Папа ласкавим голосом. Блукаюча в нього на вустах усмішка була знайома Ван Мяо: так само посміхався Чжоу Вень-ван, віддаючи аналогічні накази.

Пустельна Парадна зала одразу ожила, наповнилася робочою метушнею і здавалося, що всі захоплено готуються до якогось грандіозного святкування. Галілей із помічниками радісно несли з темного кутка зали стовп, який вочевидь використовували для аутодафе. Вони зняли все ще прив'язаний до стовпа обвуглений труп, без церемоній відкинули його вбік і поставили стовп вертикально. Інші з не меншим ентузіазмом уже розпалювали багаття під стовпом. Лише Леонардо да Вінчі й далі байдуже сидів, поринувши у свої роздуми, й іноді виводив пером на поверхні столу якісь формули.