Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

Процес обгортання «Трисоляриса» площиною двовимірного протона зайняв великий проміжок часу. Коли деформація дзеркальної поверхні досягла точки зеніту, де розташовувалося відображення планети, зірки зникли, перекриті площиною протона, оберненого вже й навколо протилежної півкулі. Невелика кількість сонячного світла ще пробивалася всередину викривленої площини протона, і зображення «Трисоляриса» в кривому дзеркалі цієї космічної кімнати сміху спотворилося майже до невпізнання. Але після того як зник останній промінь сонця, настала найтемніша ніч в історії трисоляріанської цивілізації. Гравітація і електромагнітні промені врівноважували одне одного, і площина розгорнутого протона обернулася на стаціонарній орбіті навколо «Трисоляриса» гігантською захисною оболонкою.

Запанував лютий холод. Дзеркальна поверхня розгорнутого протона відбивала назад у космос всі види сонячного випромінювання. Температура на «Трисолярисі» різко впала, досягнувши показників, порівнянних із періодом появи трьох летючих зірок, пришестя яких знищило безліч цивілізацій у минулому. Більшу частину населення зневоднили і помістили до сховищ. Мертва тиша запанувала на поверхні обгородженої планети. У небі сяяли лише слабкі плями від електромагнітних променів, що утримували на місці поверхню протона. Час від часу на стаціонарній орбіті спалахували крихітні вогники: це космічні кораблі травили інтегральні мікросхеми на гігантській поверхні протона.

Загальний принцип роботи інтегральних мікросхем у мікромасштабі разюче відрізнявся від принципу роботи звичайних мікросхем, позаяк матеріал для основи складався не з атомів, а з матерії одного протона. Р-n-переходи [83] Прим. перекл. Р-n-перехід — контакт двох напівпровідників із різними типами провідності: дірковою і електронною. Електричні процеси у p-n-переходах є основою роботи таких напівпровідникових приладів, як діоди, транзистори. мікросхем створювалися шляхом локального скручування сильних ядерних взаємодій на поверхні площини протона, а з'єднання створювалися на основі мезонів [84] Прим. перекл. Мезон ( μέσος , середній) — елементарні частинки, які утворюють окрему групу у класі адронів (ἁδρός «великий», «масивний»). Складаються з одного кварка й одного антикварка. — переносників ядерних взаємодій. Позаяк площа, яку займає блок мікросхем на поверхні протона, була надзвичайно великою, то їй до пари були й розміри самих мікросхем. Лінії з'єднань між мікросхемами мали товщину, приблизно рівну діаметру волосини, і, під час розглядання з досить близької відстані, стали помітні неозброєним оком. Підлетівши близько до розгорнутого протона, можна було розгледіти, що його величезна поверхня покрита складним, детально проробленим візерунком інтегральних мікросхем. Загальна площа їхніх блоків перевищувала в десятки разів площу континентів «Трисоляриса».

Травлення інтегральних мікросхем на поверхні протона являло собою грандіозний проект з неймовірним рівнем технічної складності, і тисячі космічних кораблів працювали над його реалізацією понад п'ятнадцять тисяч три-соляріанських годин. Процес налагодження програмного забезпечення зайняв іще п'ять тисяч трисоляріанських годин. Нарешті настав час тестового запуску «Софона».

Глибоко під землею на великому екрані центру управління виводився довгий рядок ходу виконання програми самотестування «Софона». Потім зображення на екрані змінилося на звіт про хід завантаження операційної системи. Нарешті на порожньому синьому екрані з'явився рядок із таким текстом: «Завантаження «Мікро-Інтелект 2.10» завершене. «Софон I» готовий до прийому команд».

— Отже, Софон створений, — сказав радник з науки. — Ми наділили протон мудрістю. Це найбільш мініатюрний штучний інтелект, який ми здатні створити.

— Але ж, це, навпаки, найбільший штучний інтелект з усіх, що існували, — сказав Правитель.

— Варто нам тільки збільшити розмірність цього протона, як його розміри кардинально зменшаться.

Радник з науки ввів на терміналі управління команду-питання:

> «Софон I», система управління просторовою функцією зміни розмірності працює у штатному режимі?

Підтверджую. «Софон I» може розпочати зміну розмірності в будь-який момент.

> Довести значення вимірів до трьох.

Після введення цієї команди двовимірна протонна мембрана, що обвивала «Трисолярис» з усіх боків, стала стрімко згортатися, немов рука велетня підняла завісу над світом. Миттєво сонячне світло залило всю поверхню планети. Протон, згорнутий із двох вимірів у три, перетворився на величезну сферу на стаціонарній орбіті, розміром приблизно з гігантський місяць-супутник планети. «Софон» містився на темному боці планети, але сонячне світло, відбите від його дзеркальної поверхні, перетворило ніч у день і на неосвітленому боці. Температура на поверхні «Трисоляриса» залишалася ще дуже низькою, тому ті, хто зібрався в центрі управління, могли спостерігати за змінами, що відбулися тільки через екран монітора.