Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— Правителю, це здебільшого є результатом осмислення недавніх отриманих повідомлень із Землi. Ваше пророцтво збулося: ряди зрадників на Землі справді ширяться. Вони побудували новий передавальний пристрій, який повністю перебуває під їхнім контролем, і почали транслювати нам великий обсяг інформації про свою цивілізацію. Я повинен визнати, що їхня цивілізація дуже приваблива для населення «Трисоляриса». Для нашого народу — це як Благовіщення з Небес, а гуманістичні ідеї цивілізації Землі збивають зі шляху істинного велику кількість наших громадян. Так само, як трисоляріанська цивілізація вже перетворилася на релігію на Землі, цивілізація Землі може розвинутися в релігійне вчення на «Трисолярисі».

— Ти вказав мені на велику небезпеку. Ми повинні ретельно контролювати потік інформації із Землі, що надходить населенню, особливо пласт інформації про їхню культуру.

Третя спроба розгорнути протон у двох вимірах стартувала вночі, тридцять трисоляріанських годин потому. Із землі металеве кільце прискорювача частинок, що висіло в космічному просторі, неможливо було розгледіти. Тільки червоне світіння тепловідводів реакторів, розміщених навколо нього, вказувало на його місце розташування. Незабаром після запуску прискорювача радник з науки оголосив про успіх розгортання протона.

Населення вдивлялося в нічне небо, але розгледіти що-небудь було важко. Однак незабаром перед їхніми очима виникло дивовижне видовище: небеса наче були розділені на дві частини, проте на кожній з них був свій малюнок зоряного неба. Немов дві фотографії неба склали разом: меншу за розмірами поклали поверх великої. Переламаний Чумацький Шлях проходив по межі між ними. Менша частина небосхилу мала круглу форму і швидко розширювалася на тлі звичайного зоряного неба.

— Це сузір'я з Південної півкулі! — вимовив радник із культури й освіти, вказуючи на ділянку неба, яка розширювалася.

Поки присутні намагалися покликати на допомогу свою уяву, щоб зрозуміти, як сузір'я, які можна побачити тільки з іншого боку планети, тепер розташовувалися в Північній півкулі, перед їхніми очима виникло іще дивніше видовище: на краю ділянки нічного неба Південної півкулі, що розширювалася, виникло зображення частини гігантської кулі. Куля була всіх відтінків коричневого і з'являлася смужка за смужкою, немов на екрані з низькою частотою розгортки. Кожен впізнав цей світ: на кулі виднілися чіткі обриси знайомих материків. До того моменту, як уся планета з'явилася в полі зору, куля вже займала одну третину неба. Вже можна було розгледіти більше деталей на поверхні планети: вузли гірських хребтів, які оперізують коричневі континенти; хмари, як плями снігу над континентами...

Хтось, нарешті, випалив:

— Це ж наша планета!

Так, іще один «Трисолярис» виник у небі.

Потім небо освітилося і поруч із другим «Трисоляри-сом» у космосі, на півколі нічного неба Південної півкулі, яка розширювалася, з'явилася інше Сонце. Безумовно, це було те саме Сонце, що в цей момент сяяло над Південною півкулею, але тільки наполовину менше.

— Так це ж дзеркало, — нарешті здогадався хтось.

Ця гігантська дзеркальна поверхня, що з'явилася над «Трисолярисом» і була протоном, розгорнутим у двох вимірах, — геометрична площина, яка не має товщини.

До моменту закінчення розгортання протона звичайний вид усього неба замінив собою відображення нічного неба Південної півкулі, а прямо над головою розташовувалося відображення «Трисоляриса» і Сонця. А потім небо почало деформуватися уздовж всієї лінії горизонту, і відображення зірок витягувалося і закручувалося, немов вони плавилися і стікали краплями донизу. Хвилі деформації починалися з країв дзеркала, а відтак піднімалися в напрямку до центру.

— Правителю, площина протона згинається під дією сили тяжіння нашої планети, — сказав радник з науки. Він вказав на численні спалахи світла, що з'являлися в зоряному небі. Вони виглядали так, наче хтось хаотично наводив промені ліхтариків на склепіння печери. — Це електромагнітні промені для коригування вигину площини протона, що виникає під дією сили тяжіння. Завдання полягає в тому, щоб повністю обернути розгорнутий протон навколо «Трисоляриса». Після цього електромагнітні промені продовжуватимуть підтримувати і стабілізувати цю величезну сферу, як спиці колесо. Отже, «Три-солярис» буде немов верстак для двовимірного протона, і можна буде розпочати процес травлення інтегральних мікросхем на поверхні останнього.