Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

— Ціль — за чотири кілометри від цитри! — почувся голос із рації.

Стентон відклав її. Він знову заговорив до Ван Мяо:

— Удруге я приїхав до Панами в 1999 році для участі в церемонії передачі каналу під юрисдикцію Панами. Дивно, коли ми підійшли до будівлі адміністрації каналу, зоряно-смугастого вже не було на флагштоку. Кажуть, що Уряд США ухвалив рішення зняти прапор на день раніше, аби уникнути двоякої ситуації під час церемонії спускання прапора перед багатолюдним натовпом... Я тоді подумав, що є свідком історичної події. Але тепер усе це здається таким незначним.

— Ціль — за три кілометри від цитри!

— Так, незначним, — повторив відлунням Ван Мяо. Він узагалі не слухав, про що говорив Стентон. Решта світу для нього перестала існувати. Уся його увага була сконцентрована на точці горизонту, де повинен з'явитися силует «Судного дня». Зараз сонце, що зійшло над Атлантикою, почало схилятися в бік Тихого океану. Водяна гладь каналу виблискувала чистим золотом, зі смертоносною цитрою, яка причаїлася поруч. Два сталеві стовпи потемніли від часу і не відбивали сонячного світла. Вони видавалися навіть старшими, ніж канал, який протікав між ними.

— Ціль — за два кілометри від цитри!

Стентон, здавалося, зовсім не чув голосів з рації і далі говорив:

— Після того, як я дізнався, що інопланетний флот прямує до Землі, зі мною сталося щось на зразок нападу амнезії. Це так дивно. Я не можу згадати безліч подій. Не пам'ятаю деталей військових операцій, у яких брав участь. Як я вже казав, вони всі тепер здаються настільки незначними. Після пізнання цієї істини всі стають іншими людьми і відкривають для себе світ по-новому. Я тут собі подумав: припустімо, якби людство дві тисячі років тому і навіть раніше, дізналося б, що інопланетні загарбники прибудуть на Землю за кілька тисяч років. Якою була б сьогодні людська цивілізація? Професоре, ви можете собі це уявити?

— Я — ні... — неуважно відповів Ван Мяо. Його думки були десь далеко.

— Ціль — за півтора кілометра від цитри!

— Пане професоре, я думаю, ви станете Гайаром [81] Прим. автора. Девід дю Босе Гайар — майор інженерної служби армії США. Під час спорудження Панамського каналу до його обов'язків входило спорудження найважчої центральної ділянки каналу. Частина каналу, будівництвом якої він керував, — Куле-брській прохід — носила його ім'я з 1915 по 2000 рік. нової ери. Ми чекаємо будівництва вашого нового Панамського каналу. Космічний ліфт справді має багато спільного з каналом. Як Панамський канал з'єднує два океани, так космічний ліфт з'єднає Землю з Космосом.

Ван Мяо розумів, що несподівана балакучість полковника має на меті підтримати його в цей важкий момент. Він був дуже вдячний, але це не допомагало.

— Ціль — за один кілометр від цитри!

З-за повороту на заході з'явився «Судний день». У світлі призахідного сонця корабель здавався темним силуетом на тлі позолочених хвиль каналу. Судно водотоннажністю шістдесят тисяч тонн виявилося набагато більшим, ніж Ван Мяо собі уявляв. З його появою виникло відчуття, що серед пагорбів на заході раптом виріс іще один високий пік. Незважаючи на те що Ван Мяо знав, що пропускна здатність каналу дає змогу здійснювати прохід суден тоннажністю і в сімдесят тисяч тонн, бачити на власні очі настільки великий корабель, затиснутий у такому вузькому водному шляху, було дуже дивно. З огляду на розміри корабля, канал під ним, здавалося, зник. Корабель був схожий на гору, що ковзає по земній тверді. Коли очі Ван Мяо звикли до світла сонця, що заходить, він став розрізняти деталі корабля: корпус «Судного дня» був пофарбований в чорний, як смола колір, а надбудова була чисто біла. Гігантська антена демонтована. Вони почули ревіння двигунів корабля і плескіт хвиль, розрізаних бульбоподібним форштевнем корабля, що розбиваються об береги каналу.

У міру того як відстань між «Судним днем» і смертоносною цитрою зменшувалася, серце Ван Мяо починало битися дедалі швидше, пришвидшувалося і його дихання. У нього виникло бажання негайно втекти, але він відчував себе настільки слабким, що більше не міг контролювати свого тіла. Його затопила хвиля ненависті до Ши Цяна. Як міг цей покидьок придумати таку ідею? Як правильно сказала та представниця ООН — він сам диявол! Але це почуття так само швидко й зникло. Він подумав, що якби Да Ши був тут, ймовірно, йому було б простіше. Полковник Стентон запрошував для участі в операції і Да Ши, але генерал Чан наполіг, що Да Ши буде корисніший там, де він є. Ван Мяо відчув руку полковника на плечі.