Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

Молода жінка підняла яскраву металеву кулю над собою обома руками, наче вона готувалася почати комплекс гімнастичних вправ. Посміхаючись, вона вимовила:

— Офіцери, ми тримаємо в руках три ядерні бомби, кожна з яких має потужність, еквівалентну одній цілій і п'яти десятим кілотонни. Не надто потужна, бо ми любимо маленькі іграшки. Це детонатор.

Усі в кафетерії застигли. Єдиний, хто продовжував рухатися, неначе нічого не сталося, був Ши Цян. Він засунув пістолет до кобури під лівою рукою і спокійно склав руки перед собою.

— Наші вимоги прості: дайте піти Командувачеві, — сказала молода дівчина. — А потім ми зіграємо в будь-яку гру, яку забажаєте.

З її тону було зрозуміло, що вона не боїться ні Ши Цяна, ні солдатів.

— Я залишуся зі своїми товаришами, — сказала спокійно Є Веньцзє.

— Ми можемо підтвердити те, що вона сказала? — запитав Да Ши в офіцера, експерта-вибухотехніка, який стояв поруч.

Офіцер кинув під ноги трьом членам Організації, які тримали кулі, сумку. Один із повстанців підняв її, розстебнув і вийняв пружинні ваги — трохи збільшену версію тих, які беруть із собою на ринки деякі покупці, щоб перевіряти чесність продавців. Він поклав кулю в сумку, зачепив її за гачок і підняв у повітря. Стрілка хитнулася і завмерла посередині шкали вимірювань.

Молода дівчина хмикнула, офіцер також саркастично посміхнувся.

Повстанець вийняв кулю з сумки і кинув її на підлогу. Його компаньйон забрав у нього ваги з сумкою і виконав ті самі маніпуляції. У результаті ще одна куля опинилася на підлозі.

Дівчина засміялася голосніше і прийняла естафету з сумкою. Вона поклала свою кулю в сумку, підняла ваги в повітря, і стрілка одразу ж опустилася до кінця шкали, а пружина повністю розтягнулася.

Посмішка завмерла на обличчі експерта-вибухо-техніка.

— Це воно, — прошепотів він Да Ши.

Той здавався спокійним.

— Принаймні, ми можемо бути впевнені, що в них там всередині важкий хімічний елемент — речовина, яка здатна розщеплюватися. Чи працює детонатор — не зрозуміло.

Промені тактичних ліхтарів, прикріплених до автоматів солдатів, схрестилися на молодій дівчині. Ця гарна квітка смерті тримала у своїх руках 1,5 кілотонни в тротиловому еквіваленті. Вона відкрито усміхалася, ніби стояла на сцені в очікуванні визнання і оплесків.

— У мене є ідея: вистрілити у сферу, — прошепотів офіцер-вибухотехнік Да Ши.

— Це не підірве саму бомбу?

— Звичайні вибухові речовини, складові детонатора, вибухнуть, але вибух буде ненаправленим. Це не дасть необхідного для ядерного вибуху ступеня стиснення речовини, яка розщеплюється в центрі бомби.

Да Ши дивився не відриваючись на дівчину з бомбою.

— А як щодо снайперів?

Да Ши ледь помітно похитав головою.

— Там немає доброї позиції для снайпера. Та й у дівчини гостре чуття — перехрестя прицілу на собі вона відчує.

Да Ши рушив уперед. Розрізавши собою натовп, він зупинився в центрі порожнього простору.

— Стій! — дівчина з бомбою, не відриваючись, дивилася на Да Ши. Великий палець правої руки вона тримала недалеко від детонатора. Усмішка зникла з її обличчя, освітлюваного променями ліхтарів.

— Заспокойся, — сказав Да Ши, стоячи в семи або восьми метрах від неї. Він дістав конверт із кишені: — Я маю інформацію, яка, безумовно, тебе зацікавить: твоя мати знайшлася.

Палаючі очі дівчини одразу згасли. У цей момент вони справді були дзеркалом душі.

Да Ши скористався можливістю зробити крок уперед, два кроки. Тепер їх розділяло метрів п'ять. Вона здійняла бомбу над головою і очима попередила його, щоб він не рухався. Але її увагу вже було розсіяно. Один із повстанців, який раніше тримав кулю, зробив крок до Да Ши, щоб забрати конверт. Тільки-но він закрив огляд дівчині, Да Ши блискавичним рухом вихопив пістолет. Дівчина побачила тільки спалах біля вуха повстанця, який намагався забрати конверт у Да Ши, перед тим як бомба в її руках вибухнула.

Почувши приглушений вибух, Ван Мяо вже нічого не бачив перед очима, крім дзвінкої темряви. Хтось тягнув його геть із кафетерію. Жовтий дим струменів із розбитих дверей, а всередині чулася какофонія пострілів і криків. Час від часу люди проривалися крізь пелену диму і вибігали з кафетерію.

Ван Мяо встав і спробував повернутися в приміщення, однак офіцер-вибухотехнік стримав його:

— Обережно! Радіація!

Незабаром хаос почав зменшуватися. Було вбито понад десяток повстанців, а решта двісті — разом з Є Веньцзє — заарештовані. Вибух перетворив дівчину на криваве місиво, але вона виявилася єдиною жертвою спровокованого підриву. Чоловік, який намагався взяти лист у Да Ши, був важко поранений, але зробив йому послугу — закрив власним тілом, тому Да Ши серйозно не постраждав. Проте, як і всі інші, хто залишився в кафетерії після вибуху, Да Ши отримав серйозну дозу радіоактивного опромінення.