Лю Цысинь - Проблема трьох тіл

Вона з тривогою роззирнулася на всі боки. Крім неї в головному комп'ютерному залі було ще троє співробітників. Двоє з них базікали в кутку, а третій посопував за терміналом. У секторі аналізу даних системи моніторингу тільки на два термінали перед нею виводилася інформація про оцінку розпізнаваності сигналу і був доступ до системи дешифрування.

Вона працювала швидко, намагаючись не втрачати самовладання і перенесла всі отримані повідомлення до невидимого, зашифрованого кількома ключами, підкаталогу. Потім скопіювала сегмент файлу звичайного шуму Всесвіту, отриманого рік тому, і замінила останні п'ять годин прийому повідомлень.

І нарешті з термінала внесла коротке повідомлення до буферу системи радіопередачі «Червоного берега».

Є Веньцзє підвелася і вийшла з центрального поста управління відділу моніторингу. Холодний вітер обдував її палаюче обличчя. Небо на сході ледь зажевріло, і вона пішла доріжкою, яка ледь вгадувалася, до центрального поста відділу радіопередач. Над нею безшумно височіла гігантська антена «Червоного берега», схожа на розкриту в напрямку Всесвіту долоню велетня. Схід Сонця перетворив фігуру охоронця, який стояв біля дверей, на вирізьблений силует, і як завжди, він не звернув на неї жодної уваги, коли вона увійшла до приміщення.

Приміщення поста управління відділу радіопередачі було набагато меншим і темнішим, ніж приміщен-ня відділу моніторингу. Є Веньцзє пройшла уздовж рядів шаф, зупинилася перед панеллю керування і зі звичною вправністю пробіглася більше ніж десятком перемикачів, щоб прогріти систему передачі. Двоє чоловіків, які перебували на чергуванні і сиділи поруч з панеллю керування, подивилися на неї сонними очима, і один із них повернувся, щоб глянути на годинник. Не помітивши нічого незвичайного, один влаштувався досипати, а другий узяв заяложену газету і почав її переглядати. Є Веньцзє не була вповноважена командувати персоналом, але щодо технічних питань, то певну свободу дій їй надавали. Зокрема вона часто перевіряла обладнання перед сеансами передач. Незважаючи на те що сьогодні вона прийшла раніше, ніж завжди — сеанс передачі мав відбутися лише за три години, прогрівання і тестування системи не видалися іншим незвичайною подією.

Наступні півгодини були найдовшими в її житті. За цей час Є Веньцзє виставила частоту передачі на оптимальну позначку для посилення за допомогою «енергетичних дзеркал» Сонця і збільшила потужність передачі сигналу до максимального значення. Потім, притуливши око до окуляра оптичної системи наведення і спостерігаючи схід Сонця над горизонтом, активувала систему позиціонування для антени й повільно спрямувала її випромінювач на світило. Поворот гігантської антени супроводжувався гуркотом. Один із чергових знову подивився на Є Веньцзє, але нічого не сказав.

Сонце тепер повністю піднялося над горизонтом. Перехрестя системи позиціонування «Червоного берега» було спрямоване на його верхній край, аби врахувати поправку на час, який буде потрібен радіохвилям, щоб досягти Сонця. Система радіопередачі була готова.

Кнопка запуску передачі мала форму витягнутого прямокутника — дуже схожа на «пробіл» на клавіатурі комп'ютера, тільки червоного кольору.

Палець Є Веньцзє зависнув за два сантиметри над кнопкою.

Доля всієї людської цивілізації залежала від цих тендітних пальців.

Не вагаючись, Є Веньцзє натиснула кнопку.

— Що ти робиш? — запитав один із чергових усе ще сонним голосом.

Є Веньцзє усміхнулася йому і нічого не відповіла. Вона натиснула жовту кнопку, щоб припинити сеанс передачі, потім перемістила важіль управління так, аби позиціонування антени змістилося із Сонця у зовсім непримітну точку. Завершивши задумане, Є Веньцзє відійшла від панелі управління і залишила приміщення.

Черговий подивився на годинник. Його зміна закінчувалася. Він узяв журнал реєстрації операцій і подумав зробити запис про маніпуляції Є Веньцзє із системою передачі. Усе-таки це виходило за межі рутинних процедур. Але подивившись на реєстраційну паперову стрічку, він побачив, що сеанс передачі тривав лише три секунди. Кинувши журнал на місце, він позіхнув, надів своє армійське кепі і вийшов.

У повідомленні, яке летіло стрімголов до Сонця, йшлося: Приходьте! Я допоможу вам підкорити цей світ. Наша цивілізація не в стані вирішити свої проблеми. Нам потрібне втручання з вашого боку.

Сонце, що піднялося, засліпило Є Веньцзє. Відійшовши недалеко від дверей, вона знепритомніла і впала на газон.