Лю Цысинь - Темний ліс

Ідеологічне підґрунтя цих поглядів криється здебільшого в сліпому поклонінні технологічній перевазі ворога та знеціненні людського духу й особистої ініціативи. Це наслідок розквіту беззастережної віри у непереможність технічних новацій, культивована у збройних силах впродовж останніх років. Схильність до такого напряму думки особливо кричуща серед високоосвічених офіцерів. У середовищі військових поширені такі ідеологічні штампи.

По-перше — бачення свого завдання на службі в Космічних силах як звичайної роботи. Хоча посадові обов'язки виконуються чітко й сумлінно, відсутні ініціативність, відчуття значущості покладеної на офіцерів місії та виняткової важливості повсякденних завдань.

По-друге — пасивне очікування, перекладання відповідальності за перемогу чи поразку в майбутній війні на плечі вчених та інженерів. До моменту завершення базових досліджень і впровадження ключових технологій, завдяки яким можливий прорив, Космічні війська — лише примарні замки у повітрі. Тож фронт робіт незрозумілий, і поки що офіцери не бачать різниці між підрозділами, в яких можна проходити службу. Звідси — відсутність будь-яких інновацій.

По-третє — безпідставні ілюзії щодо гібернації на чотири століття для особистої участі у фінальній вирішальній битві. На сьогодні кілька молодих офіцерів уже висловлювали подібне бажання, ба більше — подали офіційні рапорти. На перший погляд це може здатися виявом правильного мислення: пожертвувати власним життям на передньому краї, проте насправді — це ніщо інше, як ще один маніфест упевненості в поразці. Брак віри в перемогу трансформується у брак віри в значущість теперішньої роботи. Тож солдатська звитяга залишається єдиним позитивним чинником.

По-четверте — сумніви стосовно справжньої звитяги, твердження, буцімто традиційні кодекс честі та військовий обов'язок більше не діють, не підходять для майбутньої війни. Немає сенсу битися до останнього. Звитяга має ціну, якщо хтось про це пам'ятає. В іншому разі війна скінчиться поразкою, людство зникне зі Всесвіту, й отже, нема жодного сенсу в дотриманні кодексу честі. Попри те, що лише кілька офіцерів поділяють подібні переконання, знецінення ролі Космічних сил є надзвичайно шкідливим.

Промовивши це, Чжан Бейхай обвів поглядом зібрання та виявив, що хоча його міркування викликали певне пожвавлення серед присутніх, проте не змогли перебороти втому більшості офіцерів. Однак він був упевнений, що наступні слова матимуть належний ефект.

— Я хотів би навести зараз конкретний приклад. Типові риси зневіри виявляються у поведінці цього товариша. Я зараз говорю про полковника У Юе, — тут Чжан простягнув руку в напрямку У Юе, який сидів якраз навпроти нього.

Миттю сліди втоми випарувалися з кімнати. Всі присутні насторожилися й почали знервовано поглядати то на Чжана Бейхая, то на У Юе. Останній уособлював незворушність і спокій.

— Ми з У Юе тривалий час разом служили у флоті. Ми надзвичайно добре розуміємо один одного. У нього помітний комплекс технократа, який свято вірить у силу техніки. Він за типом мислення — інженер. Це саме по собі не вада, проте під час прийняття рішень, стратегічного планування, тощо він занадто покладається на технічне оснащення, переваги й недоліки озброєння. І хоча він відверто цього не говорить, та помітно, що основною, чи не єдиною умовою перемоги для нього є технологічний прогрес, здатний підвищити ефективність війська під час бойових дій. Офіцер повністю ігнорує людський чинник у веденні війни, зокрема відкидає унікальні переваги саме нашої армії, сформованої та загартованої у складні періоди нашої історії. Після виникнення Трисоляріан-ської кризи У Юе втратив віру в майбутнє, а після його залучення до лав Космічних сил розпач опановував цього офіцера дедалі більше. Зневіра товариша У Юе стала настільки глибокою і всеосяжною, що ми вже не маємо надії на його порятунок. Мусимо якнайшвидше вжити найрадикальніших заходів у боротьбі зі зневірою у лавах нашої армії. Саме тому я вважаю, що товариш У Юе більше не підходить для служби в Космічних силах.

Усі погляди зараз були прикуті до У Юе. Він так само незворушно вивчав кокарду Космічних сил на своєму кашкеті, що лежав перед ним на столі.

Упродовж всієї довгої промови Чжан Бейхай навіть і не глянув у бік У Юе. Він вів далі:

— Я прошу вас, Командире, товаришу У Юе й усі присутні, зрозуміти, що мої слова продиктовані лише бажанням порушити важливе питання морального духу в наших лавах. Також я сподіваюся залучити товариша У Юе до відвертої, щирої дискусії з приводу сказаного мною.