Лю Цысинь - Темний ліс

— Проте зараз ми маємо більше, ніж прості дерев'яні шкаралупки. Атомна бомба потужністю в 1-2 кілотонни матиме такий самий розмір, як ті міни, що їх намагалися транспортувати бойові плавці. Якщо прикріпити її на днище авіаносця, ти не просто пустиш на дно найбільший у світі корабель, а й зітреш його на порох.

— Інколи мене дивує твоя бурхлива уява, — з посмішкою відповів У Юе.

— Я переконаний у можливості нашої перемоги, — Бейхай, перевів погляд на корпус «Тана», на якому миготіли відблиски далеких спалахів зварювання.

У Юе також глянув на кістяк судна. Цього разу він уявив собі «Тан» не покинутою античною фортецею, а ще давнішою скелею, суцільно подовбаною глибокими печерами, й снопи іскор бачилися мерехтливими вогниками в тих печерах.

Після зльоту й під час вечері Ло Цзі не розпитував Ши Цяна про те, що сталося і куди вони врешті-решт прямують. Якби той володів інформацією і хотів поділитися нею з Ло Цзі, то, безумовно, все розповів би. Тож Ло Цзі відстібнув паски безпеки й підійшов до ілюмінатора з наміром виглянути назовні, хоча й був цілком переконаний, що нічого не побачить у нічній темряві. Ши Цян підійшов до нього й опустив захисну шторку, мотивуючи це тим, що нічого цікавого побачити точно не вдасться.

— Просто поговорімо ще трохи, а потім вкладемося спати, згода? — сказав Ши Цян і дістав був сигарети, але, мабуть, згадав, що вони в літаку, й знову запхав їх у кишеню.

— Спати? Тож летіти нам довгенько?

— Що з того? Кого це бентежить у літаку зі спальнею? І ми сповна скористаємося цією розкішшю.

— Ти відповідальний лише за моє успішне прибуття у точку призначення, чи не так?

— На що тобі скаржитися? Не доведеться мокнути на зворотному шляху! — Ши Цян широко посміхнувся, вочевидь задоволений повтореним жартом. Гумор на межі фолу, напевне, приносив йому задоволення. Та потім він раптом посерйознішав: — Мені відомо про твою поїздку не більше, ніж тобі. Можеш засинати з думкою, що хтось із делегації, яка тебе зустріне, зможе детально розтлумачити, що й до чого.

— Я довго думав про те, що сталося, і дійшов єдиного можливого висновку.

— Ну ж бо, просвіти мене, й побачимо, чи збігаються наші здогади.

— Вона була звичайнісінькою людиною, тож, мабуть, мала певні неординарні родинні чи соціальні зв'язки. — Ло Цзі не знав нічого про родину дівчини, як і багато чого про попередніх коханок: все, що вони йому розповідали про себе, було не вартим уваги й запам'ятовування.

— Про кого ти говориш? А, та твоя коханка на тиждень. Викинь її з голови, тобі ж вочевидь байдуже. Проте, якщо дуже кортить, то зіставляй її ім'я та обличчя з котримсь із бонз.

Ло Цзі подумки пошукав збігів, проте марно.

— Ло, друже мій, ти блефувати вмієш? — запитав Ши Цян. За час спілкування з ним Ло Цзі вже вивів для себе закономірність: коли помітно, що Ши Цян придурюється, він звертається так: «хлопчику мій». Коли ж розмова серйозніша, звертання трансформується у «друже мій».

— Я маю блефувати?

— Безумовно… Якщо запитуєш, то давай я тебе трохи навчу. Звичайно, я не так уже на цьому знаюся. Моя робота здебільшого обмежується запобіганням шахрайству та викриттям махінацій різного штибу. Тож поділюся з тобою деякими прийомами й техніками допиту. Це найпростіші речі, проте можуть стати у пригоді в майбутньому, й ти впораєшся, коли прийде час. Перша, найм'якша і найпростіша річ: скласти детальний список запитань, що стосуються справи. Що більше, то ліпше. Просто заповни аркуші запитаннями, перемішай важливі моменти з безглуздими подробицями. Ретельно проштудіюй їх одне за одним, прискіпливо записуючи відповіді. Дійшовши до кінця, повертайся до початку й повтори процедуру ще раз. Потім іще. І ще. І якщо допитуваний десь збрехав, кінець відповіді на котресь запитання постійно буде іншим. Не думай, що це так просто, й не стався до цього зневажливо. Люди, які не навчалися техніки контр-допиту, здебільшого не проходять цієї простої перевірки. Найнадійнішим способом боротьби зі списком запитань є гра у мовчанку. — Поки говорив, Ши Цян знову несвідомо дістав сигарету, але отямився й сховав пачку.

— Спитай про куріння. Це спеціальний рейс, і звичні обмеження можуть не діяти, — Ло Цзі аж так посміливішав, що взявся підказувати Ши Цяну.

А той щодалі більше розпалювався. Помітно було, що він роздратований втручанням у його розповідь. Ло Цзі подумав: або співрозмовник вважає тему надто серйозною, або має дуже своєрідне почуття гумору. Ши Цян утопив червону кнопку в головах дивана й запитав дозволу. Сяо Чжан відповів: вони можуть робити все, що заманеться. Тож за хвилину обоє вже випускали дим у стелю.