Лю Цысинь - Темний ліс

— Ану цитьте! — тихо, але владно мовив Ши Цян.

Чиновники всіх мастей спробували себе опанувати, а керівник із ще кількома, так само вмитими слізьми, намагалися стримати ридання.

— Як діти, їй-бо, — Гайнс несхвально похитав головою.

Його запросили на засідання як представника громадськості. Він був, напевне, єдиним, хто безумовно виграв від знищення флоту. Нарешті реальність вже не вступала в протиріччя з його переконанням, встановленим ментальною печаткою, і він, хоч як це дивно, був у доброму гуморі. Досі його безперервно гнітили важкі думки, мучили докори сумління, душу ятрили постійні сумніви стосовно майбутнього тріумфу людської потуги. Зрештою це ледь не вилилося у тяжкий психічний розлад. Гайн-са шпиталізували до найкращої лікарні міста, де навіть світила психіатрії не змогли йому допомогти. Але вони запропонували доволі дивну терапію, яку Ло Цзі з місцевою адміністрацією заходилися втілювати в життя. Як у оповіданні «Облога Берліна» Альфонса Доде чи старому кінофільмі часів золотої ери людства «Ґуд бай, Ленін!», вони заповзято заходилися облаштовувати для пацієнта вигадану реальність, у якій людство зазнало поразки.

Коли Гайнс повернувся з лікарні, вони перетворили його помешкання на оплот зневіри. На щастя, технології віртуальної реальності сягнули піку свого розвитку, й створення подібної ілюзії не склало жодних проблем. Щодня Гайнс переглядав випуски новин у супроводі найреалістичніших 3D-зображень, що готувалися персонально для нього. Він побачив, як частина трисоляріанського флоту прискорюється та досягає Сонячної системи раніше запланованого часу; в битві поблизу пояса Койпера об'єднаний флот людства зазнає відчутних втрат і змушений відступати до орбіти Нептуна. Але втримати натиск не вдається і там, тож рештки об'єднаного флоту мусять зайняти оборону біля Юпітера, де зав'язуються важкі, криваві бої…

Працівник системи охорони здоров'я округу, відповідальний за створення й підживлення цього сфаль-шованого світу, сам неабияк інтегрувався до вигаданої реальності. І коли сталася справжня катастрофа, саме він перший зліг із нервовим зривом. Раніше, щоб якнайкраще підігнати хід подій до думок і переконань Гайнса, він дав цілковиту свободу власній уяві та описав розгром людства в найпесимістичніших тонах. Але реальність виявилася значно жорсткішою навіть за його дикі фантазії.

Коли картина знищення флоту здолала відстань 20-ти астрономічних одиниць і після затримки на три години дісталася Землі, людство перетворилося на ватагу наляканих дітлахів, а цілий світ — на групу дитячого садочка, яка побачила колективний страшний сон. Психічні зриви, розлади й істерики швидко ширилися суспільством, і незабаром ситуація вийшли з-під контролю.

У районі, де працював Ши Цян, усі чиновники вищого рангу або подали у відставку, або просто відмовилися виконувати свої обов'язки. Тож саме його призначили тимчасовим виконувачем обов'язків голови району.

Навіть на такій незначній посаді доля невеличкої общини пробуджених опинилася в його руках. Але слід зазначити, що в поселеннях людей із минулого безладу було менше, ніж у великих містах.

— Я прошу всіх пам'ятати про найбільшу небезпеку, — почав Ши Цян. — Коли щось трапиться із системою забезпечення життєдіяльності підземного міста, там почнеться справжнє пекло, й усі біженці ринуть до нас. За таких умов наша комуна існувати не зможе, тож варто як слід обміркувати варіанти переселення.

— І куди мігрувати? — запитав хтось.

— До мало заселених місць. Наприклад, на північний захід. Звичайно, ми спочатку проведемо рекогносцирування. Зараз ніхто не спрогнозує, яким стане світ, чи не почнеться новий Великий занепад. Але слід готуватися до виживання лише за рахунок натурального господарства.

— А хіба Краплина не збирається напасти на Землю? — запитав ще хтось із натовпу.

— Який зиск із того, щоби просто псувати собі нерви? — похитав головою Да Ши. — Ніхто цьому не зарадить, але поки той клятий зонд не пробив Землі, нам же треба десь жити, чи не так?

— Погоджуюся. Досить перейматися цим, я цілком поділяю думку Да Ши, — Ло Цзі вперше порушив мовчанку.

Сім кораблів, що залишилися від об'єднаного флоту, прямували за межі Сонячної системи. Вони складали дві групи: одна — «Природний добір» і четвірка переслідувачів; друга — «Квант» і «Бронзова доба», яким пощастило втекти від Краплини. Два крихітні флоти, розділені Сонцем, перебували в протилежних кінцях нашої планетної системи та рухалися майже в одній площині, поступово віддаляючись один від одного.