Лю Цысинь - Темний ліс

Наступного дня, так само за земним часом, Зорельоти Землі провели першу спільну Асамблею, об'єднавши п'ять голограм на кожному з кораблів. Безпосередньо взяти участь у зборах змогли близько трьох тисяч членів екіпажів, не зайнятих на чергуванні, решта долучилися просто з робочих місць, за допомогою каналів зв'язку.

Першим питанням повістки було визначення фінальної точки подорожі. Одностайно підтримали збереження поточного курсу, запрограмованого бортовій системі «Природного добору» Чжаном Бейхаєм. Кораблі летіли в напрямку сузір'я Лебедя, а саме до зорі NH558J2 з двома планетами — однієї з найближчих до Сонячної системи. Обидві планети були газовими гігантами на кшталт Юпітера, непридатними для життя, проте вони могли забезпечити дозаправлення двигунів термоядерним паливом.

Тепер вибір фінальної точки подорожі здавався добре виваженим кроком, адже недалеко від цієї зорі лише на відстані півтора світлового року розташовувалася інша, навколо якої оберталася планета земного типу. Передбачалося, що «Природний добір» може бути скерований спочатку до NH558J2, і лише потім — до планети земного типу. Це мало глибокий сенс: умови на планеті могли виявитися вкрай несприятливими (спостереження з відстані кількох світлових років не допомогло би чітко відповісти на запитання про клімат і шанси на колонізацію). У цьому разі кораблі не мали б змоги дозаправитися, щоб летіти далі. А відвідавши спочатку NH558J2 й поповнивши запаси палива, мандрівники могли з максимальною швидкістю дістатися інших світів.

Планетарна система NH558J2 віддалена від Сонячної системи на 18 світлових років, тож, зважаючи на поточну швидкість кораблів і різні непередбачувані чинники, Зорельоти Землі могли дістатися фінальної точки не раніше ніж за 2000 років.

Два тисячоліття в дорозі. Ці сухі цифри викликали в уяві непривабливу картину як сьогодення, так і майбутнього. Навіть з урахуванням технологій гібернації, більшість членів екіпажів не могли дістатися кінцевої точки подорожі. Усе їхня життя витрачалося лише на частину цієї мандрівки, що мусила тривати 20 століть. А для тих, кому пощастило б дістатися NH558J2, вона мала стати лише транзитною точкою для дозаправлення, й ніхто не зміг би впевнено сказати, яким буде наступний пункт призначення й чи виявиться він новою домівкою, де можна буде заснувати новий світ.

Насправді хід думок Чжана Бейхая був украй раціональним: він точно знав, що придатність Землі до виживання людини закорінена не стільки в антропному принципі [85] Прим. перекл. Антропний принцип, або принцип Зельманова-Картера — один із принципів сучасної космології, згідно з яким люди спостерігають всесвіт саме таким і не інакшим, позаяк за інших умов людей у такому світі не існувало б. За цим принципом встановлюється залежність появи та існування людини як складної системи й космічної істоти від фізичних параметрів Усесвіту (зокрема, від фундаментальних фізичних констант: сталої Планка, швидкості світла, маси протона й електрона тощо). , скільки в наслідках довготривалої взаємодії біосфери Землі з природним середовищем. Це навряд вдалося б цілком відтворити на інших далеких планетах. Його вибір саме NH558J2 обумовлювався імовірністю того, що вони ніколи не зможуть відшукати світу, придатного для життя й нова людська цивілізація виявиться приреченою на вічні мандри в космічних кораблях.

Однак Чжан Бейхай не поспішав ділитися своїми думками, адже тими, хто зміг би впокоритися з ідеєю розвитку цивілізації на кораблях, стали б тільки наступні покоління екіпажів Зорельотів Землі. Люди, які відлетіли в Космос зі своєї домівки, завжди шукатимуть планету, подібну до Землі, щоб там оселитися.

На Асамблеї затвердили також політичний статус Зорельотів Землі: п'ять кораблів назавжди залишаються частиною людського світу, але за нинішніх обставин уже не можуть і далі підпорядковуватися трьом флотам або Землі, тому вважаються новим незалежним державним утворенням.

Резолюцію відіслали до Сонячної системи, але на висловлення спільної позиції ООН і ОКФ довелося чекати доволі довго. У повідомленні, що надійшло у відповідь, не було й слова про рішення людства, тому його сприйняли як мовчазну згоду.

Таким чином, віднині людський світ ділився на три частини: історичну міжнародну спільноту Землі, Об'єднаний конгрес флотів — творіння нової доби, та Зорельоти Землі, що летіли до незвіданих глибин Всесвіту. Останні нараховували лише 5000 людей, проте несли надію всієї людської цивілізації.