Эльфрида Елинек: Коханки

Гайнців татусь хоч і гарчить, як гарчать у кіно або по телевізору старі татусі, але, як і ті, що в кіно або по телевізору, він гарчить радше жартома.

Бріґітта оберігає свій живіт. І Бріґітту з її животом усі оберігають. Як приємно!

І Сюзі бажає їй щастя. Сюзі так щиро бажає їй щастя.

Гайнц і Бріґітта дякують Сюзі. Бріґітта каже:

— Ми незабаром одружимося, поки не стало занадто помітно. Мені потрібно тепер берегти себе й потихеньку готуватися до народження дитини.

Бріґітта прислухається до себе, але не чує жодної луни.

Сюзі говорить, що взагалі не хоче мати дітей.

Тобто колись перегодом, коли вона стане зрілою жінкою й угамує свій апетит до подорожей по усьому світі. Вона поки не заводитиме дітей, адже їй кортить поїздити й подивитися на світ, у якому стільки людей голодує. Вона ще занадто молода. Об'їздивши увесь світ, вона, мабуть, вирушить у найпохмуріший куточок цього світу, щоб попрацювати там із ріку якійсь благодійній організації. А потім, може бути, вона й вийде заміж, якщо зустріне підходящу людину. І якщо вона зустріне підходящу людину, то й діти в неї будуть.

Сюзі чекає, що до неї прийде велике кохання, у яке вона (Сюзі посміхається) ще вірить.

Про що Сюзі замовчує, але постійно мріє, так це про знайомство з молодим студентом, якому, якщо він раптом з’явиться на обрії, Сюзі не тільки розкриє серденько й обійми, але й відкриє свою вузеньку щілину, немов ворота в сарай.

Поки ж Сюзі не готова до цього, зачинена, цвіте дівоцьким рум’янцем і замурована. Вона вся в очікуванні, як мак, як волошка або соняшник, що чекають, що прийде хто-небудь і відкриє їх.

Відкриє, увійшовши в будинок із трояндами, з величезним букетом троянд.

А ще Сюзі говорить, що недоста просто бути жінкою. Свої жіночі якості жінка повинна вживати на те, для чого вони й існують. Вона повинна клопотатися, піклуватися й у широкому розумінні слова допомагати.

На дурняк і на халяву Сюзі роздає Бріґітті поради, як будувати нове життя.

Гайнц, як звичайно, весело натякає на своє нове становище, на те, що його тепер піймали й зв’язали, але робить це він скоріше кумедно й не без грубуватого гумору, як це йому завжди властиво. Сюзі від обурення заплющує очі, хіба можна говорити такі вульгарності?

Гайнц ще більше почувається справжнім чоловіком, зрештою, він, власне, і є справжнім чоловіком.

Бріґітта весело забирає Гайнца від Сюзі, від потенційної небезпеки, нині знешкодженої. Вона весело підкреслює, що Гайнц незабаром стане одруженою людиною й батьком сімейства. Більше жодних сторонніх дівах.

Гайнц і Бріґітта весело йдуть назустріч своєму весіллю. Сюзі весело думає про себе, що цей тип справді уявляв, буцімто зможе її завоювати. Ні, її зможе завоювати тільки справжній чоловік, а не цей бевзь.

Бріґітта весело думає, що справжнього чоловіка завоювала ВОНА, а не яка-небудь Сюзі.

Батьки відпускають веселі жарти із приводу товстого Бріґіттиного живота й говорять, що Гайнц тепер зв’язаний по руках і ногах. У всіх веселий настрій. А ввечері по телевізору всі дивляться веселу розважальну програму з Пітером Александером. [2] Пітер Александер (1926–2011) — австрійський комедійний актор, співак і телеведучий.

Бріґітта почувається як у теплій ванні.

Ось і настав він, такий довгоочікуваний день. Небесна блакить шле привіт довгоочікуваному дню. От і настав він, такий довгоочікуваний день. Небесна блакить шле привіт довгоочікуваному дню .

На Бріґітті довга, до підлоги, біла сукня, що її шили в кравчині на замовлення.

На Паулі довга, до підлоги, біла сукня, що її шили на замовлення в кравчині, в якої Паула вчилася на швачку.

У руках у Бріґітти букет білих троянд.

У руках у Паули букет білих троянд.

Гайнц одягнений у чорний костюм з обробкою під смокінг.

На Еріху новий чорний костюм і дуже гарна краватка.

Гайнц без утоми відпускає дурні жарти із приводу своєї втраченої свободи.

Гості жартують над Еріхом із приводу його втраченої свободи.

Гайнц міркує про своє майбутнє дільце, Бріґітта теж вставляє слівце-друге. Вона по-хазяйськи кладе свою руку на руку Гайнца.

Еріх думає про свої мотори, Паула думає про те, що їй знову вдалося видертися.

Бріґітта відчуває вдячність. Паула відчуває вдячність.

Бріґітта думає, що час від часу вона дозволить собі поскаржитись, але загалом Гайнц має рацію, і вона буде робити те, що він скаже.

Паула думає про те, що із цього моменту їй доведеться ще частіше робити те, що скаже Еріх.