Чак Паланик - Виправний день

— Гетеро, — промовив він у телевізійні камери. — Його замочили гетеро.

Ніколи це не припиняло приголомшувати Шасту. Те ж сонце, яке зараз гріє їй шию, також гріло шию Гітлера. Зорі, які вона бачила зі свого шлюбного ліжка, це зорі, що мерехтіли над сумнозвісними таборами смерті нацистів. Те, як люди організовують своє суспільство і ведуть свої життя, взагалі нічого не значить для великого задуму.

Дерева пускають корені в поховальних ямах. Важливі частини життя залишаються постійними. Люди годують своїх дітей. Люди насправді ненавидять лише тих, хто живе по сусідству. Життя йде, як і раніше, всі переймаються тим, щоб вижити. Вода завжди знаходить новий рівень. Нову норму.

Польові жони, до прикладу. Вони ходили вздовж квітучих рядів кале і гарбузів, кожна пузата від дитини. Усі — нащадки Чарлі. Невдовзі кожен день буде позначений народженням одного чи більше його спадкоємців. За рік усе володіння переповнюватимуть мацюпусінькі Чарлі.

Єдина реальна ймовірність — це те, що проблема полягає в самій Шасті. Вона — кайфоломка, як на те пішло. Якби вона народилася в цей час, то бачила б лише мирних жінок, які виконують корисну роботу під звуки мандолін. Добре вгодовані, всі здорові й гладкі від майбутніх дітей. Якби вона не знала про світ до Виправного дня, то не дивилася б на цю райську ідилію крізь такі цинічні окуляри гіркоти. Ті майбутні діти приймуть це життя як належне. Ця думка одночасно і заспокоювала, і розлючувала її.

Поки вони гарували над прополюванням, Шаста тинялася, як і зазвичай, серед коренів і борозен. Сонце гріло її сутану з капюшоном, облямовану непристойно розкішним штучним хутром оцелота. Група бродячих менестрелів пощипувала струни лютень і виспівувала балади.

Хвиля нудоти здійнялася їй зі шлунка, й вона поборола бажання виблювати на ряд майже стиглого пастернаку. Можливо, вона… Знають небеса, Чарлі насадив у неї вдосталь сімені. Вона здригнулася від перспективи стати ще однією племінною кобилою для ненаситного вождя.

Якась скромна постать посунула вперед. Дівчина не говорила, проте зупинилася на відстані протягнутої руки. Мереживний чепчик тримав її довге волосся зібраним на маківці. Легенька сітчаста вуаль спадала над її обличчям, захищаючи молоду шкіру від сонця. Скромний опущений погляд не відривався від сільських дерев’яних клогів.

Дівчина полізла в кишеню свого фартуха. Дістала шматок м’якої тканини. Маленький вузлик щастя. Сповитий скарб. Кілька разів обвивало його пасмо обережно зв’язаної нитки, тримало його вкупі. Вона нишком роззирнулася навколо. Інші польові жони, здавалося, завмерли на мить. Жінка неподалік повільно кивнула один раз. Побачивши сигнал, дівчина подала Шасті тканинний вузлик.

Їхні погляди на секунду зустрілися. Шаста потягнулася, щоб прийняти подарунок, і раптом щось помітила. У дівчини були довгі рукави. Довгі спідниці й довгі рукави стали правилом. Але під манжетом рукава виднівся її гладенький зап’ясток. Жирний синьо-чорний символ виділявся на фоні блідої шкіри. Велика колюча літера «Б».

Перед тим як прийняти подарунок, Шаста взялася за рукав. Коли дівчина не відійшла, Шаста смикнула рукав, відкриваючи «У» і «Н». На внутрішній частині передпліччя, від долоні до згину ліктя, було виведене слово «БУНТАРРРРРРРКА» [205] Riot Grrrl — субкультурний рух у штаті Вашингтон 1990-х років, що поєднував фемінізм, панк-рок і політику. .

Це скромне дівча, з його раболіпською поведінкою, не так давно було чортовою сучкою-богинею. Ця боязка приблуда, з животом, розбухлим від діянь Чарлі, вона була нев’їбенною воячкою роллер-дербі.

Тепер Шаста дивилася на поля, усвідомлюючи щось нове. Усі ці жінки раніше були велокур’єрками і зірками баскетболу. Сьогодні ж стали згорбленими польовими челядницями, приреченими на неминуче, повторюване материнство. Та навіть року не минуло, як вони були барабанщицями у рок-групах. Вони курили шмаль і ходили по розпеченому вугіллі, стриглися налисо й займалися пол-денсом.

Як давно стався Виправний день? Без мобільних телефонів і календарів стало неможливо відлічувати дні. Лише погода натякала на те, що час минає.

Шаста опустила рукав дівчини, приховуючи докази того, якою вона була раніше. Дівчина ніжно вклала маленький вузлик Шасті в руку й швидко відійшла. Позаду неї вже інша молода жінка готувалася подарувати ще один вузлик із тканини. Найімовірніше, між жіноцтвом розійшлася вістка. Більшість знали, яку мету переслідує Шаста. Позаду неї третя жінка чекала, щоб подати їй власну делікатну данину, належним чином загорнуту для зберігання.