Чак Паланик - Виправний день

Повний ковпак шмалі палав яскравим жовтогарячим кольором у темряві. Шнапс клекотав.

— Не зрозумій мене зараз неправильно, — почав Фелікс. Він роззирнувся на вікна навколо, чи ніде не світиться. Єдине вікно, що вирізнялося, було високо вгорі, в його квартирі, де мама сама сидить на кухні. Він запитав: — Ми ж друзі, правда?

Груди Бінґа роздулися від диму. Червоні очі зустрілися з Феліксовими, і він кивнув.

Фелікс продовжив:

— Я знаю, чому ти тут, у Гомії…

Бінґ підняв голову, все ще втримуючи дим.

— Ти як мої батьки, — пояснив Фелікс. — Мій тато темношкірий. Вони обоє переїхали сюди, стверджуючи, що вони гей і лесбійка, та насправді одружені й таємно зустрічаю…

Дим вивергнувся Бінґові з рота голосним:

— Що?

Фелікс проїбався.

Обережно відклавши бонґ убік, Бінґ блимнув очима.

— Що ти сказав? — занадто голосно. В одному з вікон загорілося світло. У ще одному.

Фелікс витягнув обидві руки, щоб змусити друга замовкнути.

— Нічого. Просто жарт.

— А Смакота знає? — запитав Бінґ. Він кліпнув. — Чи Смакота теж гетеросексуалка?

Уперше за весь час Фелікс побачив колишнього Бінґа. Чоловіка, яким був його друг, чоловіка, який схопить рушницю і прикінчить будь-кого, кого вважає ворогом. Нові вогники над ними виділили контури вікон. Люди почують. Одне з вікон прочинилося, озвався голос:

— Пізно вже!

Фелікс кинувся вперед. Він притиснув долоню Бінґові до рота і прошепотів:

— Будь ласка, не треба.

Вони зчепилися, перекочуючись набік по засміченій землі. Боролися поміж недопалків і кришечок від пляшок. Бінґ нігтями впився Феліксові в руку, дряпав йому обличчя і шию, проте Фелікс не відступав, шепотів:

— Ти не можеш, — ногами вони розштовхували сміттєві урни, люди кричали на них у темряву, Бінґ влупив Феліксові кулаком у голову. Бінґ поцілив йому між очей, і Фелікс відчув, як гарячий потік ринувся з носа, відчув смак солі та м’ятного шнапсу, відчув крик Бінґа, приглушений долонею. Бінґ обома руками молотив його по ребрах. Коліна гамселили Фелікса в живіт.

Засвітилося ще більше вікон, і над ними з’явилася постать Феліксової мами, її верхня частина, голова і плечі на фоні світла з кухні.

Бінґ зубами вгризся йому в долоню, і Фелікс вихопив її назад.

Задзвенів голос Бінґа:

— Гетеросексуали! Гетеросексуали!

І Фелікс скривавленими пальцями віднайшов довгу трубку, схопив її й опустив на Бінґа. Скло об щось розбилося, і Бінґ затих. Навколо розбризкалися кров і м’ятний шнапс.

Тіло Бінґа обм’якло і повалилося назад на тротуар. Усе людське вийшло з цієї людини. Вона обернулася на суцільну плоть і волосся. Нічне повітря донесло чимраз голосніші звуки поліцейських сирен.

Фелікс наслухався вдосталь таких історій, щоб зрозуміти. Його єдиний друг помер.

Гірше, ніж помер, — Бінґ був неправий.

Убивши його, Фелікс не відчував себе ні на йоту краще.

Коли Нік знайшов першу коробку, він не здивувався. Вона лежала посеред Саутіст-Ємгілл-стрит, між будинками 42 і 43. Саме так це передбачала книга Талбота.

Наразі книга все вгадала правильно. Пожежі почалися кілька тижнів тому, як книга Талбота і віщувала. Той же метод еліти використовували в 1965-му в пожежі Воттс, яка знищила сотню квадратних кварталів, у 1967-му в пожежах у Ньюарку і в 1967-му в Детройті, коли вогонь знищив чотириста будівель. Як і у Вашингтоні, в 1968 році, де згоріли 1199 будівель, у всіх випадках білі спалювали райони темношкірих. Щоб збити їх разом і вигнати з території міста до життя здольників і робочих рук на Глибокому Півдні [201] Повстання у вказаних містах у відповідні роки були спричинені расовою сегрегацією, дискримінацією темношкірих білими, злочинами на цьому тлі. Зокрема, повстання у Вашингтоні 1968 року було спричинене вбивством Мартіна Лютера Кінга. .

Цими днями білійські вожді вчиняли підпали, щоб вигнати будь-яких можливих темношкірих у Чорнотопію. І щоб вивести білих Портленда, що залишилися, на свої землеволодіння.

Коробка, яку залишили на вулиці, слугувала тій же меті.

У 1950-х така коробка була б наповнена героїном. У 1990-х там був би крек. У всі десятиліття ЦРУ залишало таку коробку в будь-якому районі, який воно хотіло знищити. Тепер це робили вожді. Нік роздер картон і посортував пакети всередині. Він ущерть наповнив кишені свого пальта вікодином, ембієном і ксанаксом у фунтових пластикових пакетах. Решту він залишив. За книгою Талбота, вони розкидатимуть купу таких коробок, і Нік поквапився геть, щоб поцупити решту.