Жиль Легардинье - Остерігайтеся котів

Вона ще тричі огріла його, перш ніж додати:

— А оскільки вам так подобаються афоризми, то дозвольте навчити вас іще кількох. Піфагор сказав: «Я часто втрачав щось через свої слова. Проте моє мовчання завжди приносило користь». Тож помовч!

— Але мадам…

— Заткни пельку, кажу тобі! І не забувай слів Платона: «Завжди будь привітним, бо люди, яких ти зустрічаєш дорогою, ведуть важку битву».

Овації. Калан виповз навкарачки, перш ніж зникнути з-перед очей. Тепер бабусина парасолька повигиналася, зате сама вона випрямилася як струна. Кожен її вітає. Мадам Бержеро зробила їй подарунок, не взявши з неї грошей. Жюльєн і Дені поцілували її в щоки. Я подарую їй нову парасольку. За таких обставин моя бабуся сказала б: «Надія живе доти, доки живі бабусі».

Я вже щось запідозрила, коли Софі не зателефонувала, щоб привітати мене з днем народження, але коли Ксав’є прийшов купувати хліб і не промовив жодного слова, стало зрозуміло, що тут щось нечисто. Найближчим часом на мене чекає якась несподіванка.

Уже двадцять дев’ять років. Майже тридцять. Перші підсумки, пройдений шлях, на який більше не ступиш. Починаємо пожинати плоди нашого попереднього життя. Ми усвідомлюємо, що старість підкрадається і до нас. Я чіпляюся за цифри. Ще рік — і можна починати вдаватися до паніки. Піднімаюся до Ріка, з яким у нас сьогодні вечеря.

Він відчиняє двері, обіймає мене й вітає з днем народження, але в його поведінці є щось дивне. Говорить пошепки, а обійми не такі палкі, як зазвичай. Не встигла я зайти, як двері його кімнати різко розчиняються і звідти вискакують мої друзі. Софі, Ксав’є, Сара і Стів, у руках у них пакунки. Оточили мене зусібіч. Вони всі — частина мого життя, а дехто вже давно, кожен із різних причин. Разом із Ксав’є Рік облаштовує щось на кшталт шведського стола, дістають тарілки, салати, інші страви, а також тістечка.

— Можеш подякувати пекарці й кондитеру, — каже він. — Вони все це приготували з любов'ю і дарують тобі.

Я така щаслива, що в Ріка виникла ідея всіх їх тут зібрати, і вдячна, що не запросили Жад. Розставляємо навколо стільці, Ксав'е влаштувався на підлозі на старому пуфі.

Ми заходилися розповідати про свої дитячі мрії. Сара почала перша:

— У шість років я вже почала збирати колекцію пожежних автомобілів. Поза жартами, це був початок шляху! Але ніколи не сподівалася бути такою щасливою, як тепер. Хто б міг подумати, що саме тоді, коли я вже була відмовилася, з’явиться мій лицар…

— …Зі своїм великим пожежним шлангом. Так, ми знаємо, — жартує Софі.

Стів миттєво реагує:

— А тут я зрозумів, про що ти говориш. Ви всі тут, у Франції, сексуально затурбовані.

— Стурбовані,— поправляє Ксав’є,— сексуально стурбовані!

— Я так і сказав, — повторює Стів старанно. — Ви всі гіперсексуальні.

І ось він уже палко цілує свою дружину.

Стів швидко опановує французьку. Ксав'є навчив його кількох лайливих слів. А з іншим йому допомагають підручники й перегляд телепередач.

Коли доходить черга Ксав’є відповідати, яким стало його життя, він набирає серйозного вигляду:

— Що ж до мене, то я колекціонував броньовики: танки й бронеавтомобілі. Та не подумайте, що я мріяв одружитися з військовим! Власне, ідея колекціонувати важку техніку мені завжди здавалася дивною, особливо зважаючи на мій пацифістський характер. Можливо, мені хотілося бути в безпеці чи захищати інших, я вже й сам не знаю. Нарешті в мене є мій танк, але мені потрібно було сконструювати його самому — і щоб ви мені допомогли його звільнити…

Стів дивується:

— Ти викрав танк?

Ми розповіли Сарі та Стіву про евакуацію авто Ксав'є. Стів не міг утриматися від сміху. Він сказав, якщо ми знову надумаємо щось таке втнути, то можемо розраховувати на нього. Коли доходить до Софі, вона каже, що ще зарано таке розповідати. Зарано цього вечора чи в її житті? У неї поганий вигляд.

Рік каже, що він нещодавно переїхав жити в цей регіон і думає, що його життя незабаром зміниться. Говорячи, він дивиться на мене, а я й не знаю, як маю це сприймати. Урешті настала моя черга, але мені навіть не потрібно було відповідати. Вони це зробили за мене. Сара чудово підсумувала мою ситуацію:

— Та в тебе просто революційні зміни! Ти змінюєш роботу, змінюєш хл…

Рік удав, що насупився, потім розсміявся, підморгуючи мені одним оком у бік Ксав'є. Якщо Ксав розповів, він за це заплатить. Сара зашарілася, як вантажівка з її колекції.

Ми засиділися допізна, їли все, що поприносили друзі. Навіть спробували нагодувати Стіва нашими сирами, але, незважаючи на всю свою міць, він злякався маленького шматка рокфору. Усі готові займатися серфінгом і кидати бумеранги, але коли мова заходить про маленьку плісняву на сирі — нема нікого. Я навіть задула свічки на торті й отримала подарунки. Ксав’є подарував зроблене власноруч чудове прес-пап'є, виготовлене із завитків металу. Сара і Стів — величезну книжку з найкрасивішими пейзажами з усього світу. Рік — диск із композиціями Рахманінова. Софі — тридцять маленьких коробок, кожну з яких потрібно було розгорнути. Двадцять дев'ять із них містили парфумовані свічки, а в тридцяту вона насипала котячого корму, презервативів і рекламу послуг приватного детектива, вирізану з безкоштовної газети. Стерво таке. Ми добре посміялися, особливо вона. Було просто чудово!