Жиль Легардинье - Остерігайтеся котів

— Я тобі приніс маленький сувенір.

Він простягає мені загорнений подарунок. На ляльку, яка викрикує «Юпі!», не схоже, але я впевнена, що це щось приємне. Я розгортаю. Коробка. Усередині — чудовий теплий м’який коричневий светр. Здається, що це чоловіча модель. Підозріло дивлюся.

— Він чудовий, щиро дякую.

— Оскільки тобі подобаються чоловічі речі…

«Тобі доведеться носити його цілий рік, та ще й на голе тіло, щоб він мені сподобався. Та не зважай, це дівчаче».

Я прикладаю його до себе, він удвічі більший. Другу частину можу здати в оренду Софі або котячій родині. Але з цим подарунком я можу вирахувати, де він був…

— Ти нікого не затопив.

— Я бачив. Дякую, що віднесла листи.

«На камерах спостереження ти побачиш, що я нікуди не зазирала. Навіть твої речі не одягала».

— Хочеш залишитися поїсти?

— Дуже мило з твого боку, але я страшенно втомлений. Мені потрібно виспатися.

«Ти зробив усе, що планував? Ти тепер вільний? Ти більше нічого не приховуєш, більше не буде таємничих наплічників чи інструментів, якими можна різати метал?»

— Твоя подорож була вдалою?

— Так, дякую. У тебе є мої ключі?

Він намагався бути люб'язним, але в нього не дуже виходило. Я схопила в’язку ключів на полиці.

— Я знаю, що ти втомлений, але хотіла б тебе попросити…

— Кажи.

— Наступної суботи буде весілля моєї подруги. Ти можеш…

Я вагаюся. Не хочу, щоб мене покинули в вечір повернення. Він чекає. Я глибоко вдихаю і кажу на одному диханні:

— Ти б не погодився піти зі мною?

Готово, я вимовила. А зараз відлічую час його відповіді тисячними секунди й записую його реакцію на високій частоті, щоб переглянути фільм і проаналізувати.

— Залюбки. Скажеш, що мені одягти.

Аж підозріло, наскільки все легко відбувається. Дивні вони, ці хлопці. Інколи з нічого розігрують такі історії, а потім перетворюються на пухнастих тваринок. У когось є інструкція з використання?

Він цілує мене в щоку, але не як друг.

— Я щасливий тебе знову побачити. Я б дуже хотів залишитися, але аж падаю з ніг. Можна, я зателефоную тобі завтра?

Увесь тиждень мені дзвонили дівчата, щоб розповісти, що вони бачили Стіва, його родину або когось із його друзів-пожежників. Деякі з них навіть до пекарні зайшли з цього приводу. Як подуріли через цих австралійців. Софі провела вечір із Сарою та її майбутніми свекром і свекрухою. Каже, що вони зі Стівом видаються дуже закоханими. Вона теж говорить, що Стівові батьки настільки бридкі, наскільки він красивий. Так що…

Мадам Бержеро дала мені в суботу вихідний, щоб я пішла на церемонію. Сарі пощастило, погода видалася чудовою.

Рік надзвичайно елегантний. Лляні кремові штани, світло-коричнева сорочка, краватка і піджак на тон темніші за сорочку. Я вийняла свої особливі туфлі «для тортур» на високих підборах, але Сара на це заслуговує. Я дивлюся на наше віддзеркалення у вітрині крамниці, яка біля мерії, і вважаю, що ми гарна пара.

Прийшли перші гості. Щоб упізнати австралійців, не треба запитувати в них паспорт, — вони всі на голову вищі. Це приємні люди, вони мають щасливий вигляд. Маеліс і Лена вже тут. Навіть місцеві пожежники з'їхалися привітати колег з іншого краю світу і впевнитися, що відтепер вони зможуть знімати котів із дерев і організовувати бали без побоювань побачити там Сару. Я знайомлю Ріка з усіма друзями. Софі злегка посміхається.

Старовинний автомобіль, декорований ліліями, паркується перед мерією. Сара виходить першою. Вона сяє від радості. У неї звична, злегка зафіксована зачіска й природний макіяж. Наречена у всій своїй красі. Добре, що вона не перемудрила зі своїм образом, тому що, як це часто трапляється, її неможливо було б упізнати. Стів прямує за нею. Дівчата в захваті. Думаю, що деякі шаленіють від заздрощів, а поміркованіші кажуть, що Сара недаремно чекала стільки часу та вирушила так далеко, щоб зустріти своє кохання. Незважаючи на свою кремезну статуру, Стів має симпатичний вигляд. Він доклав зусиль, щоб вивчити декілька французьких слів і поводиться чемно з усіма істеричками, які повсякчас обіймають його, мовляв, щоб привітати з весіллям.

Церемонія не змушує на себе чекати. Мер ледь дає Сарі час насолодитися своєю радістю. З боку нареченої свідком виступає Софі, а з австралійського боку — Браян, найкращий друг нареченого. Стів говорить із таким акцентом, що змушує мліти найбільш стійких. Жад і цього разу не розчарувала: вона впала зі стільця в найвідповідальніший момент обміну обручками.