Фредрик Бакман - Ведмеже місто

Але мама завжди пам’ятатиме побачене тієї суботи позаду автомобіля — образ її сина на стоянці. У найважливіший день свого життя він — найсамотніший хлопець на світі.

Амат намагається зробити вигляд, ніби він просто минає кафетерій — це вдається не краще, аніж вдавати, що випадково з’їв морозиво свого найкращого друга. Міра йде в інший бік, але радісно махає йому і надто голосно каже:

— Привіт, Амате! Шукаєш Майю?

Цієї миті Амат зовсім не почувається Джеймсом Бондом. Міра киває на кафетерій і спускається сходами, але, озирнувшись, ще вигукує:

— Хай щастить сьогодні!

Після чого напружує м’язи і постановочно гарчить, копіюючи п’ятнадцятирічних у Бйорнстаді, коли ті бажають удачі одне одному:

— Порви їх!

Амат зніяковіло усміхається. З кафетерію чути напружену дискусію, Міра поспішно йде вниз сходами, поки котрась із дівчат не сказала про хлопців чогось такого, після чого мамин мозок доведеться відмивати милом і немалими об’ємами рислінгу.

Беньї стає поруч із Кевіном — той навіть не чув, як він наблизився. Беньї кладе руку на плече друга, не кажучи ні слова про те, що в Кевіна блищать очі. Той у відповідь не згадує про поминання і цвинтар. Цього не потрібно. Вони лише дивляться в очі один одному і кажуть те, що завжди говориться напередодні матчу:

— Кев, яке майже найкрутіше задоволення у світі?

Кевін відповідає не відразу, і Беньї штовхає його ліктем у живіт.

— Гей, суперзірко, яке МАЙЖЕ найкрутіше задоволення у світі?

— Перепихатися… — усміхається Кевін.

— Але СПОЧАТКУ ми з тобою вийдемо на лід і будемо мати НАЙКРУТІШЕ задоволення! — вигукує Беньї і так жваво замахується сумкою, що Кевін мусить пригнутися.

Дорогою до роздягальні Кевін, піднявши брову, запитує:

— Беньяміне, а ти сходив у туалет?

Ще малим, під час одного з їхніх перших матчів, Беньї обмочився на лаві запасних. Не тому, що не встиг добігти до туалету, а через те, що один із гравців у команді суперника весь матч намагався застосувати силовий прийом до Кевіна, а Беньї не хотів відходити від бортика, щоб не пропустити заміни і щоб Кевін мав захист.

Беньї регоче. Кевін теж. Потім хлопці беруть свої ключки і виходять по найкрутіше задоволення.

— То як, ти послухала нові записи? Це ж просто УЛЬОТ!

Я реально тащуся! — волає Ана.

— Ти не доганяєш? Я не люблю техно! — гиркає Майя.

— Це не ТЕХНО! Це ХАУС! — ображено відрізає Ана.

— Та добре. Мені подобається музика, в якій музиканти вміють грати хоча б на ОДНОМУ інструменті, а в тексті чути хоча би П’ЯТЬ слів.

— О Бо-о-оже, коли ти вже почнеш слухати якусь іншу музику, крім своїх суїцидальних пісень? — Ана перекидає волосся на обличчя і показує музику, яку слухає Майя: на уявній гітарі бере нескінченно повільні акорди і стогне: «I`m so sad, wanna die, because my music suuucks…». [6] «Мені так сумно, хочу померти, бо моя музика відсті-і-ій…» ( англ .).

Майя голосно сміється і у відповідь махає кулаком в повітрі, а іншою рукою б’є по невидимій клавіатурі:

— Окей, а ось це слухаєш ти: «Бумц-бумц-бумц… КА-А-АЙФ! ОУ-Є! Бумц-бумц-бумц-бумц!».

Зупинившись біля дівчат, Амат прокашлюється. Ті так несамовито скачуть у кафетерії, що Ана аж перекидає гору ящиків із жувальними ведмедиками. Майя зупиняється, все ще регочучи.

— Ви… ви тут в порядку? — питає Амат.

— Ми просто сперечалися про музичні смаки, — хмикає Майя.

— Окей… я… я просто йшов тут і я… може, я сьогодні вийду грати, — каже Амат.

Майя киває:

— Я чула. Вітаю.

— Або просто просиджу на лаві. Але тепер я… я в команді… але якщо ти не зайнята потім, ну, ввечері… Тобто нині ввечері. Або… якщо ти зайнята, то… я лише хотів запитати, чи ми… може, ти… зі мною…

Ана тягне до кафетерію дві упаковки жувальних ведмедиків і мало не перевертає холодильник з напоями. Майя регоче аж за живіт хапається.

— Амате, вибач, що ти казав?

Амат не встигає відповісти. Біля нього стоїть Кевін, і він навіть не думає вдавати, ніби просто проходив повз кафетерій. Він прийшов сюди через Майю. Побачивши його, вона перестає сміятися.

— Привіт, — каже Кевін.

— Привіт, — каже Майя.

— Тебе звати Майя, так?

Вона киває. Оглядає Кевіна з голови до п’ят.

— Так. А тебе як звати?

Кевін не відразу розуміє, що вона жартує. Усі в Бйорнстаді знають, як його звати. Він сміється.

— Єфраїм фон Гімнотяг, до ваших послуг.

І Кевін, який не має звички жартувати, театрально вклоняється. Майя сміється. Амат стоїть поруч і ненавидить цей прекрасний звук її сміху, бо лунає він не для нього. Кевін захоплено дивиться на Майю.