Фредрик Бакман - Ми проти вас

— Щось потрібно? — цікавиться Цаккель.

— У вас є пилка? — запитує Відар.

— Нащо тобі? — хоче знати Цаккель.

Відар піднімає свою ключку воротаря.

— Задовга!

Поки Відар був закритим у стаціонарі й ночами грав разом із Балу, йому треба було відбивати м’ячики і шайби до протилежної стіни підвалу, пасуючи назад. Зрозуміло, що в підвалі Відар не міг стояти на ковзанах, тому він відпиляв верх ключки, щоб вона була якраз доброї довжини. Ненароком він відпиляв забагато, ключка вийшла закоротка, але тоді й виявилося, що так можна пасувати жорсткіше і прицільніше. Коли ти не на волі, час — єдине, чого в тебе буває вдосталь. Тож Відар почав експериментувати з різною довжиною та обмоткою на ключці, наприклад, не робив кульку вгорі, як у більшості інших воротарів, і тоді хватка ставала кращою.

Цаккель знаходить йому пилку, хоч і не розуміє, що це він придумав. Але коли Відар доводить до пуття свою ключку і виходить на лід, він ловить шайбу і без жодного зусилля відбиває її так, що вона пролітає через увесь майданчик.

— Можеш повторити? — запитує Цаккель.

Відар киває. Цаккель ставить його на одні ворота, а сама стає на інші.

— Пасуй! — гукає вона.

Відар так і робить. Через увесь майданчик, прямим ударом ключки. Для того, хто не переймається хокеєм, це не так уже й суттєво, але Цаккель знає, що більшість воротарів у дивізіоні «Бйорнстада» навіть не закинуть шайбу у воду, при цьому не вивалившись із човна. «Цей хлопець буде воротарем, поки шайба не в нас, і ще одним польовим гравцем, коли переймемо шайбу», — думає собі Цаккель. І тоді можна виграти.

— Ставай на ворота, — наказує вона.

Відар слухається. Цаккель починає запускати шайбу за шайбою, з неї добрий нападник, але Відар відбиває всі удари. Тренерка ставить грати інших хокеїстів, які прийшли на відкрите тренування, але ніхто з них не забиває у ворота. Вона дає команду нападати двом одночасно, потім трьом, з різних кутів. Відар практично не пропускає шайб. Його рефлекси феноменальні.

Цаккель оглядає льодову арену. Нагорі в кутку сидить Петер Андерссон. Далеко з іншого боку стоїть Теему Рінніус, на своїй трибуні. Біля нього видно Павука і Столяра. Теему намагається приховати свою гордість, але йому це погано вдається. Павук і Столяр навіть не роблять спроби щось приховувати.

Цаккель повертається до Відара і кричить:

— Перерва, візьміть воду!

Гравці перестають запускати шайби. Відар знімає шолом, спітнілі пасма чорного волосся поприлипали до обличчя. Він повертається спиною до Цаккель і бере до рук пляшку Тренерка прицілюється і щосили запускає йому шайбою по спині.

Відар смикається і обертається, а Цаккель одразу ж б’є по наступній шайбі, яка зі свистом пролітає на відстані якогось метра від Відарової незахищеної голови.

З трибуни чути крик Теему «НІ!», але Відар не зволікає — він уже на повній швидкості рвонув до Цаккель. Ніхто з присутніх навіть не встигає зрозуміти, що зараз станеться, і якби Теему так добре не знав свого брата, Цаккель, можливо, вже б не вийшла звідси живою. Відар кидається на неї, несамовито махаючи руками, Теему навсидячки спускається з трибуни, ногою відчиняє двері до лави запасних, щоб перестрибнути через бортик на лід. Він посковзується у своїх черевиках, але встигає схопити меншого брата за светр, з усіх сил повалити його на лід і міцно тримати. За ним, відстаючи на кілька кроків, підбігають Павук зі Столяром, вони втрьох стримують Відара, щоб той не схопився і не забив Цаккель.

— ТИ, БЛЯХА, ШИЗОНУТА???!!! — рявкає до тренерки Теему, але вона не налякана, а аж світиться усмішкою.

— Ти можеш пообіцяти, що він буде приходити на кожне тренування вчасно і зіграє в кожному матчі?

Відар продовжує дико борсатися в залізних руках друзів. Теему злісно дивиться на Цаккель:

— Ти могла його вбити! Він… ТИ могла померти! Він міг убити ТЕБЕ!

Цаккель піднесено киває.

— Так! Бо Відару насрати, що я жінка, він однаково збирався побити мене до смерті, правда? Для нього я просто хокейний тренер! Ти обіцяєш, що він буде вчасно приходити на кожне тренування?

Теему, примружившись, розглядає Цаккель. Ця баба точно якась ненормальна.

— Тобто, ти береш його в команду?

Цаккель пирхає.

— Чи беру я його? Та я сформую команду НАВКОЛО нього! Я зроблю з нього профі!

Теему важко сковтує слину й відповідає, стиснувши зуби:

— Окей. Обіцяю, що він буде вчасно приходити на кожне тренування.

Цаккель киває і залишає лід. Вона закінчила. Інші гравці, присутні на відкритому тренуванні, отримають коротке повідомлення: вони недостатньо добре грають, щоб бути в команді Цаккель. Вона була чесна, справедлива і безжальна. Як і спорт.