Андрій Курков - Ключі Марії

— У мене тісно, я живу з мамою. Під ногами дроти і блоки, багато комп’ютерів.

— З мамою та комп’ютерами? — Олег посміхнувся. — Отже, коли вона пропала і навіть не повідомила, куди, вона переселилася не до тебе?

— Ні, вона сказала, що поїхала на лікування. А тепер повернулася, і їй знову нема де жити.

— І ти за мною стежив, щоб повідомити цю сумну новину?! Замість того, щоб відповісти на мої дзвінки?

— Я за тобою не стежив! — твердо відповів Коля. — І на дзвінки людей, яких немає у моєму телефоні, я не відповідаю.

— То запиши мене в список контактів? А то ключ від моєї квартири у тебе є, а імені в телефоні нема!

— Запишу, — пообіцяв «брат». — А ключа давно нема. Ріна його забрала!

Коли Олег знову залишився сам, бажання дивитися у вікно зникло. Тепер його думки повернулися до Ріни і цього хлопця. Те, що вона повернулася, дивним чином заспокоїло Бісмарка. Йому ще більше захотілося її побачити. Ну хоча б, щоб переконатися в тому, що виглядає вона непогано і що лікування невідомо від якої хвороби їй пішло на користь. Може, вона лікувалася від дивного стану, що викликав нещодавно в Олега ранковий напад паніки? Хоча, здається, розповідаючи про «хибне материнство», вона казала, що це стан, а не хвороба! І ще казала, що цей стан не лікується!

— Коли Люцифер повстав проти Бога, а Бог у гніві скинув його з неба до пекла, тоді смарагд з корони диявола впав на землю, — промовив Курилас. — Далі ми знаємо, що його підняв і виніс із раю Сет, син праотця Адама. Але тут мусимо прийняти за концепцію, що рай містився на землі.

— Так, на землі, навіть не сумнівайтеся, — засміявся полковник. — Маємо на це неспростовні докази, які ми добули разом із німецькими ученими. Але не відволікаймося. Як ми знаємо, потім з того смарагду було висічено Ґрааль — келих, з якого Ісус пив разом з учнями під час Таємної вечері. Латинська назва келиха «lapis lapsus ex caelus» — «камінь, що впав з небес». До цього келиха Йосиф з Ариматеї зібрав кров з пробитого римським списом Ісуса. Але куди той келих подівся опісля?

— Записки з IV сторіччя повідомляють, що Ґрааль прихопила з собою Марія Магдалина, утікаючи від переслідування, і занесла на терен сьогоднішньої Франції. Далі келих начебто потрапив у руки секти катарів, яку французький король знищив, бо катари дотримувалися давньохристиянського маніхеїзму — не шанували ікон, відкидали культ святих, авторитет Папи Римського і не шанували хрест.

— Все правильно. Це крайній пункт, від якого нам треба танцювати. А однак не лише від нього, бо в записках Ольгерда є згадка про те, що, коли вони покидали Єрусалим, Марія наполягла дорогою заїхати до тієї печери, в якій її було знайдено. Ви звернули на це увагу?

— Мені це не видалося чимось важливим, — знизав плечима Курилас.

— А мені здається, що вона саме там сховала келих і повернулася за ним.

— У рукописі нема згадки про те, що вона щось винесла з печери.

— Бо вона сховала його під плащем! — з тріумфуючим виглядом повідомив полковник. — Вона ж бо й викрала той келих із замку катарів. Адже відомо, що варту підпоїли вином, і зробила це вродлива дівчина.

— І ви гадаєте, що то вона?

— А хто ж іще?

— Отже, вона викрала келих у катарів, повернулася з ним на Святу землю і сховала в печері... А коли з лицарями покидала Єрусалим, забрала його? — запитав Курилас.

— Так. А потім вивезла келих до Києва. Як вам така версія?

— Що ж... вона має право на існування.

— Але справжню еволюцію у пошуках реліквії започаткував молодий професор і полковник SS Отто Ран, який висловив припущення, що катари були німцями. Він написав дві книжки: «Хрестовий похід проти Ґраалю» і «Двір Люцифера». Його дослідження підтримав Альфред Розенберґ, приятель Гітлера і головний ідеолог NSDAP. «Прототип фанатичного SS-івця і расиста, наділеного надприродними властивостями і енциклопедичним знанням, — справжній агент диявола», — так характеризували Рана його колеги. Ран був одним із рідкісних членів SS єврейського походження, але для нашої історії істотним є те, що Ран організував три експедиції до Франції в замок Монсеґюр, де він розраховував знайти Ґрааль або якісь підказки, що стосуються місця його сховку. Монсеґюр був центром катарів. Однак експедиції не принесли очікуваного ефекту, а самого Рана у 1937-му відправили на перевиховання в концтабір начебто за гомосексуалізм, у 1938-му він покидає лави SS, а в березні 1939-го його розстріляли за зраду. Хоча за нашими даними він залишився живим, то був такий спритний план, що мав на меті створення для Рана нової особистості без минулого, а надто пов’язаного працею в SS-Ahnenerbe. Це дозволило йому проникнути в езотеричні кола, які були антагоністами нацистів. Щодо самого Ґраалю, то ми отримали відомість, що його таки відшукав один із підрозділів Аненербе і сховав у замку SS. Але незабаром ми також з’ясували, що це неправда.