Сергей Жадан - Депеш Мод. Ще одна розмова

– Ні,– кажу,– але я знаю, що вони дружили.

– Правильно,– каже Вася,– вони дружили. По-хорошому дружили, ти не думай.

– Ясно,– кажу,– по-хорошому.

– І в них,– продовжує Чапай,– було прикольне листування, по-своєму прикольніше за «Капітал».

– Що може бути прикольніше за «Капітал»?– дещо не в тему вставляє Собака, але я передаю йому папіросу й він замовкає.

– У совку,– говорить Чапай,– базовим визнали саме «Капітал». У цьому, як на мене, головна трагічна помилка радянської ідеології. Увагу потрібно було звертати на листування. На листування Маркса й Енгельса. Товариші з Донецького обкому це довели,– упевнено говорить він і добиває п’ятку.

Якісь хвилин двадцять-тридцять усі мовчать, думаючи про товаришів із Донецького обкому. Нарешті Чапай віддупляється й лаштує нову папіросу.

– В одному з листів,– говорить Чапай, затягуючись і передаючи папіросу непритомному Васі,– це з раннього листування,– пояснює він,– із так званого гамбурзького періоду…

– Прямо бітлз якийсь,– кажу я.

– Маркс тоді багато експериментував із суспільною свідомістю.

– Що?– прокидається Вася на ці слова.

– Тут,– пояснюю,– Чапай каже, що свого часу твій улюблений Маркс у Гамбурзі, на Реппербані, експериментував із розширенням свідомості.

– Кислоту жер,– Собака ніяк не може дочекатись своєї черги, тому помітно нервує.

– І внаслідок цих експериментів,– продовжує Чапай,– йому відкрився принцип ЗРЯ.

– Що-що?

– Зовнішня робітнича ячейка,– говорить Чапай.– Ідея проста— нам від початку показують хибну картину виробничих відносин. Хибність її полягає насамперед у нібито необхідності перманентного розростання капіталу. Це— фікція,– рішуче наголошує Чапай, вихоплює в мене поза чергою папіросу й глибоко затягується.

– Що— фікція?– не розумію я, намагаючись відібрати папіросу.

– Усе фікція,– подумавши, каже Чапай.– Пролетаріат самодостатній. Тому ідеальним і ідеологічно правильним є принцип зовнішніх робітничих ячейок, так званих ЗРЯ. Зовнішня робітнича ячейка, сама по собі, теж є самодостатньою.

– Слухай,– кажу,– твій Маркс, він же просто Будда якийсь.

– Не кажучи вже про Енгельса,– уставляє Вася крізь сон.

– Ось. Кожна ЗРЯ формується за принципом мурашника. Основою такого формування стає окремо взяте підприємство, там, завод, фабрика, а чи ще якась байда. І ось навколо цієї байди збирається ЗРЯ, як мурахи навколо мурашника.

– Да?– питаю.– А хто виконує роль мурашиної королеви?

– Партком,– упевнено говорить Вася.

– Ага,– кажу.– Значить, трахати всі будуть партком?

– Партком,– упевнено повторює Чапай.

– Добре,– погоджуюсь.– Ну, а далі?

– І це все,– говорить Чапай.– За цим принципом будується життя суспільства, якщо вірити Марксу.

– А влада?– питаюсь я.

– Влада не потрібна. Влада в цій системі зайва. Влада— це теж фікція. Ось тобі,– звертається Чапай до Собаки, намагаючись виманити в нього папіросу,– влада потрібна?

– Ні,– говорить Собака,– мені не потрібна.

– А тобі?– Чапай звертається до мене, не спускаючи, проте, одного ока з папіроси.

– Ну, якась первинна,– кажу,– мінімальна…

– Ось,– урочисто говорить Чапай і вириває папіросу в Собаки.– Ось. Первинна. Я саме про це й кажу. Необхідною є лише первинна влада, влада, побудована за автономним принципом. Усе інше— фікція. Уся інша, більш структурована, влада не функціонує. А відповідно, вона не потрібна,– і він передає мені папіросу, ніби якийсь щойно виграний мною приз глядацьких симпатій. Про Васю ми всі забуваємо, він про нас— теж.

– Загалом,– каже Чапай далі,– непотрібними є більшість структур та інституцій, тому слід усе це гівно подрібнити й поступово знищити.

– І що твій Маркс пропонує Енгельсу натомість?– питаюсь я.

– Принцип ПиХ,– говорить Чапай.

– Як-як?– навіть Собака перепитує.

– Пролетарська Хартія,– говорить Чапай.

– Пролетарська Хартія— це ПеХа, а не ПиХ,– кажу я.

– Так, я знаю,– каже Чапай.– Це я для милозвучності. Принцип ПиХ запускає все це в хід, Хартія при цьому виконує роль елементарного об’єднувального механізму. Припиняється будь-яке накопичення капіталу й починається його поступовий розпад.

– Це як?

– Усе дуже просто.– Чапай знову прикладається до кривавої банки.– Загалом, унаслідок попереднього безпричинного й маловмотивованого накопичення капіталу відбулося перенасичення засобами життєдіяльності, і, як результат, єдиним логічним варіантом у цій ситуації бачиться розпад існуючих запасів.