Осне Саєрстад: Кабульський книгар

— Я не можу сказати, що це, але якби ти знав, ти б ніколи з нею не одружився, — каже Мансур. — Мені треба йти.

Щодня Карім пристає до Мансура з питанням про Лейлу. Мансур віднікується. Карім просить і вмовляє. Він злиться, дратується, але Мансур так і не відповідає.

Аймал розповів Мансуру про листи. Насправді він був не проти, щоб Карім одружився з Лейлою, навіть навпаки, але Вакіл також зачув про Карімові залицяння. Він попросив Мансура тримати Каріма подалі від Лейли. Мансур мав робити те, про що його попросив тітчин чоловік. Вакіл був членом родини, а Карім — ні.

Вакіл навіть погрожував Каріму. «Я вибрав її для свого сина», — казав він. — Лейла належить нашій родині, і моя жінка хоче, щоб вона вийшла заміж за мого сина. Я також цього хочу, а Султан і її мати погодяться. Тримайся подалі, тобі ж буде краще».

Карім міг мало що сказати старшому Вакілу. Його єдиним шансом буде, якщо Лейла боротиметься за нього. Але чи щось не так із Лейлою? Чи правда те, що сказав Мансур?

Карім почав сумніватися у своєму жениханню.

А тим часом Вакіл і Шакіла відвідують мікрорайон. Лейла зникає на кухні готувати страви. Після того, як вони пішли, Бібі Гуль каже: «Вони приходили просити за тебе для Саїда».

Лейла спиняється, мов паралізована.

— Я сказала, що, як про мене, то хай буде, але я запитаю тебе, — каже Бібі Гуль.

Лейла завжди робила те, що хотіла мати. Тепер вона мовчить. Значить, син Вакіла. З ним її життя буде точнісінько таке саме, як зараз. Тільки більше праці на більшу кількість людей. На додаток вона дістане чоловіка з трьома пальцями, чоловіка, що не відкрив жодної книжки.

Бібі Гуль умочує хліб у жир на тарілці й кладе до рота. З Шакілиної тарілки вона забирає кістку й висмоктує її, а тим часом спостерігає за Лейлою.

Лейла відчуває, як життя, молодість, надії покидають її, і вона не може врятувати себе. Вона відчуває в грудях своє серце, важке й самотнє, як камінь, приречене бути розбитим назавжди. Лейла розвертається, робить три кроки до дверей, тихо прикриває їх і виходить. Там вона залишає своє розбите серце. За якийсь час воно зливається з пилюкою, яку надуває у вікна, пилюкою, що прижилася в килимах. У той вечір вона вимете її і викине у двір.

Кілька тижнів по тому, як я виїхала з Кабулу, родина розкололася. Суперечка переросла в сварку і зі словами, що були вимовлені між Султаном і двома дружинами з одного боку та Лейлою й Бібі Гуль з іншого, настільки неможливо було примиритися, що стало б важко далі співіснувати під одним дахом. Коли після сварки прийшов додому Юнус, Султан відкликав його вбік і сказав, що він, сестри й мати мають обов’язок демонструвати повагу, на яку він заслужив, оскільки він найстарший і вони їдять за його столом.

Наступного дня вдосвіта, Бібі Гуль, Юнус, Лейла та Бульбула залишили квартиру, узявши з собою лише те, що було на них. Ніхто з них з того часу не був там. Вони переїхали до Фаріда, ще одного відлученого Султанового брата, і його вагітної на дев’ятому місяці дружини та трьох дітей.

«Афганські брати не дуже добре живуть одні з одними, — робить Султан висновок по телефону з Кабула.

«Настав час жити незалежним життям. Якщо вони живуть в моєму домі, мають мене поважати, чи не так? — питає він. — Якщо в родині не поважають правила, то як можна сформувати суспільство, що поважає закон і порядок, а не лише зброю і ракети? Це суспільство хаосу, беззаконня, що лише вийшло з громадянської війни. Якщо в родині немає влади, то можна чекати ще більшого хаосу».

Лейла більше ніколи нічого не чула від Каріма. Коли його стосунки з Мансуром охололи, йому стало важко йти на контакт з родиною. Крім того, він засумнівався в тому, що йому насправді потрібно. Він виграв стипендію в Єгипті, щоб вивчати Іслам в університеті Аль-Ажар у Каїрі.

— Він стане муллою, — регоче з Кабула по тріскотливих телефонних дротах Мансур.

Тесля пішов на три роки до в’язниці. Султан був безжальним: «Негідників не можна залишати на волі в суспільстві. Упевнений, що він украв близько семи тисяч листівок. Усе, що він казав про свою бідну сім’ю, брехня. Я вирахував, що він мав заробити купу грошей, але він сховав їх».

З величезним Султановим контрактом на підручники нічого не вийшло. Щасливий квиток дістався Оксфордському університету. Але насправді Султан цим не переймається: «Це висотало б всі мої сили. Замовлення просто було занадто великим».