Осне Саєрстад - Кабульський книгар

— Я знайшла дівчину. Хочу, щоб ти одружився, — сказала одного дня Фероза.

— О, — промовив Таймир.

М’язи горла напружилися, але жодне слово протесту не злетіло з його вуст. Він знав, що йому прийдеться написати своїй омріяній коханій і сказати, що між ними все скінчено.

— Хто це?

— Твоя троюрідна сестра, Хадія. Ти бачив її ще маленькою. Вона розумна й працьовита, з порядної родини.

Таймир ледь помітно кивнув. Через два місяці на вечірці з приводу заручин він уперше зустрівся з Хадією. Весь вечір вони просиділи поруч, не обмінявшись жодним словом. Він подумав, що зможе її полюбити.

Хадія виглядає, як паризька співачка джазу двадцятих років. Вона має чорне, хвилясте волосся, зачесане на один бік і рівно обстрижене по плечі, біле припудрене обличчя й завжди підведені темним очі та нафарбовані червоним губи. У неї вузькі вилиці й широкий рот. Вона могла б позувати митцям фотографам усе своє життя. Але згідно з афганськими стандартами, вона не дуже гарна: занадто худорлява, завузька. Ідеальна афганська жінка — кругла: круглі щоки, круглі стегна, круглий живіт.

— Тепер я люблю її, — каже Таймир. Вони наближаються до Гардеса й Таймир встиг розповісти Бобу всю свою житейську історію.

— Вау, — каже він. — Оце історія! Так що, ти тепер насправді любиш свою дружину? А як щодо тієї іншої дівчини?

Таймир не має жодного поняття, що сталося з іншою дівчиною. Він ніколи навіть не згадує про неї. Тепер він живе заради своєї маленької сім’ї. Рік тому в них з Хадією з’явилася донечка.

— Хадія була нажахана можливістю народити доньку, — каже він Бобу. — Хадія завжди чимось нажахана, а цього разу це була донька. Я сказав їй і всім, що хочу доньку. Понад усе на світі я хочу доньку. Якщо в нас буде дівчинка, ніхто не скаже, як шкода, тому що, урешті-решт, саме цього я хотів, а якщо хлопчик, теж ніхто нічого не скаже, і, незважаючи ні на що, усі будуть раді.

— Гм, — каже Боб і силкується зрозуміти логіку сказаного.

— Тепер Хадія нажахана, що вона більше не завагітніє, тому що ми стараємося, а нічого не виходить. Так що я весь час їй кажу, що однієї дитини досить. Одна дитина добре. На заході багато людей мають лише одну дитину. Так що, якщо в нас більше не буде дітей, усі казатимуть, що ми більше не хотіли, а якщо в нас будуть ще, то, незважаючи ні на що, усі будуть раді.

— Гм.

Вони зупиняються в Гардесі, щоб купити щось поїсти. Вони купують блок цигарок «hi-lite» ціною п’ятнадцять центів за пачку, кілограм огірків, двадцять яєць і трохи хліба. Вони чистять огірки і розбивають яйця, як раптом Боб кричить: «Стоп!»

На узбіччі, зібравшись у коло, сидять тридцятеро чоловіків. Перед ними на землі лежать автомати Калашнікова, а ремені амуніції защеплені на грудях.

— Це люди Падша Хана, — кричить Боб. — Зупини машину.

Боб бере з собою Таймира й підходить до чоловіків. Падша Хан сидить серед них — найвизначніший польовий командир східних провінцій і найгучніший опонент Хаміда Карзая.

Коли забралися таліби, Падша Хана призначили правителем провінції Пактія, знаної, як один з найнепокірніших регіонів Афганістану. Правитель місцевості, де мережа Аль-Каїди все ще користується підтримкою, став важливою персоною для американської розвідки. Вони залежали від співпраці в наземних операціях, а польові командири не були, ні кращими, ні гіршими один від одного. Завданням Падша Хана було вивідувати про талібів і солдатів Аль-Каїди. Тоді наступною справою було поінформувати американців. Йому дали супутниковий мобільний телефон, яким він часто користувався. Він постійно телефонував і розповідав американцям про рух Аль-Каїди в цих місцях. А американці використовували зброю — удар по селу там, удар по селу тут, удар по лідеру клану під час його поїздки на інавгурацію Карзая, по весіллях, по гурту чоловіків у домі і по власне союзниках Америки. Ніхто з них не був пов’язаний із Аль-Каїдою, та в усіх у них було щось спільне: вони були ворогами Падша Хана. Місцеві протести проти всемогутнього губернатора, у якого раптом для розв’язання міжкланових проблем з’явилися в наявності літаки «B-52» та «F-16», наростали з такою силою, що в Карзая не було іншого виходу, як усунути його.

Тоді Падша Хан почав свою маленьку війну. Він випустив ракети на села, де засіли його вороги й між різноманітними фракціями вибухнула війна. Під час його спроби повернути втрачену владу загинуло кілька невинних людей. Урешті-решт йому довелося здатися. Тимчасово. Боб давно шукав його, і ось він, сидить у піску, оточений гуртом бородатих чоловіків.