Осне Саєрстад - Кабульський книгар

Такі люди протистоять Хаміду Карзаю. Вони продовжують управляти згідно із законами польових командирів і відмовляються, щоб їм наказували з Кабула. Утрати цивільних людей мало що значать. Влада — ось що має значення. І влада означає дві речі: честь — клан Ханів править провінцією; гроші — контроль над зростаючим потоком контрабандних товарів і дохід від мита на товари, що імпортуються легально.

Причина такої сильної зацікавленості американського журналу місцевим конфліктом в Хості криється не в тому, що Карзай пригрозив наслати на польових командирів армію. Цього, напевно, не станеться, адже Падша Хан підкреслив: «Якщо він вишле армію, загинуть люди, і звинувачення впаде на нього».

Ні, журнал зацікавлений американськими військовими в регіоні, секретними американськими силами спецпризначення, до яких неможливо наблизитися, цими секретними агентами, що повзають в горах, полюючи на Аль-Каїду. Журнал Боба хоче надрукувати статтю, ексклюзивну статтю на тему «Полювання на Аль-Каїду». А найбільше молодий репортер хоче знайти Осаму бін Ладена. Чи на крайній випадок Муллу Омара. І хоче описати процес пошуку. Американці хочуть застрахувати свої ризики й співпрацюють з обома сторонами місцевого конфлікту. Обидві сторони отримують від американців гроші, обидві супроводжують їх під час місій, обом надають зброю, комунікаційні пристрої та розвідувальні засоби. Вони мають добрі зв’язки на обох сторонах і на обох із них є колишні прихильники талібів.

Головний ворог братів Ханів є Мустафа. Це начальник поліції міста Хост. Мустафа співпрацює з Карзаєм і американцями. Коли недавно один із людей Мустафи вбив у перестрілці чотирьох людей клану Ханів, йому довелося кілька днів сидіти забарикадованим у поліцейському відділку. Перші четверо, що вийдуть звідти, будуть убиті, попередили Хани. Коли закінчилася вода та їжа, вони погодилися на перемовини. Домовилися про відтермінування. Але це дуже мало. Над чотирма людьми Мустафи висить смертний вирок і його можуть виконати в будь-який момент. Кров’ю мстять за кров, а сама погроза, поки вбивства не скоєні, є мукою.

Після того, як Камал Хан і його молодший брат Васір Хан розказали про Мустафу, як про бандита, що вбиває жінок і дітей та що його треба усунути, Таймир із Бобом ідуть на вихід, а два молоді хлопці, гарні, як дівчата з островів Південного Моря, проводжають їх до воріт. Їхнє хвилясте волосся прикрашене великими жовтими квітами, талію їхню стискають тугі пояси. Вони палко дивляться на Таймира й Боба. Не можуть вирішити, на кого дивитися: на стрункого Боба чи на великого Таймира з кремовим обличчям.

— Стережіться людей Мустафи, — кажуть вони. — Їм не можна довіряти. Вони зрадять, як тільки ви лиш відвернетесь на хвилину. І не ходіть у темряві. Вони вас пограбують.

Два мандрівники одразу ж поїхали до ворога. Поліційний відділок знаходиться за два квартали від захопленої резиденції губернатора й служить також в’язницею. Поліційний відділок — це фортеця. Стіни мають кілька метрів товщини. Люди Мустафи відкривають важкі залізні ворота й вони заходять у внутрішній двір. Там їх також вітає приємний запах квітів, але від дерев, а не чоловіків. Солдатів Мустафи легко відрізнити від солдатів Хана. Вони одягнені в темно-брунатні уніформи, невеликі прямокутні шапочки й важкі черевики. Багато хто з них має шарф, що прикриває носа й рота, та темні окуляри. Через те, що їх не можна бачити, вони виглядають ще грізнішими.

Вузькими сходами та проходами Таймира й Боба проводять у фортецю. Мустафа сидить у кімнаті в найбільш внутрішній частині будівлі. Так само, як його ворога Камала Хана, його оточують люди та зброя. Зброя, бороди, погляди — усе виглядає так само. Така сама фотографія Мекки на стіні. Єдина різниця, що начальник поліції сидить у кріслі за столом, а не на підлозі. І на додаток тут немає хлопців-квітів. Єдині квіти — це букет пластмасових нарцисів на столі в начальника. Нарциси флуоресцентних жовтого, червоного й зеленого кольорів. Поряд із вазою лежить загорнений у зелену тканину Коран, а мініатюрний афганський прапорець розвивається на п’єдесталі.

— Карзай на нашому боці, і ми будемо воювати, — каже Мустафа. — Хани занадто довго спустошували цей край. Тепер ми покладемо край цьому варварству.

Чоловіки біля нього кивають. Таймир перекладає й перекладає. Ті самі погрози, ті самі слова. Чому Мустафа кращий від Хана, як Мустафа встановить мир. Він дійсно окреслює причини того, чому в Афганістані ніколи не було миру.