Курт Воннегут - Галапагос (журнальний варіант)

Засоби зв’язку, які він мав у своєму юкатанському особняку, давали б йому змогу бути повністю в курсі подій і в Еквадорі, і бозна-де ще, якби це його цікавило. Водночас він тримав подружжя Хірогуті, на відміну від своєї незрячої доньки, можна сказати, в цілковитому невіданні щодо того, чого їм слід чекати.

А справжньою метою його приїзду до Гуаякіля, яку він відкрив знову ж таки дочці, а не японському подружжю, було скупити якнайбільше еквадорських активів за викидними цінами, в тому числі, коли пощастить, і готель «Ельдорадо», й «Баійю де Дарвін», і золоті копальні, й нафтопромисли, й багато чого ще. Ба більше, він мав намір міцніше прив’язати до себе Дзендзі Хірогуті, позичивши йому гроші, аби той став співучасником деяких знадливих починань, що перед ними відкривались, а отже, як і він сам, Макінтош, одним із найбагатших володарів нерухомості в Еквадорі.

Макінтош попросив подружжя Хірогуті залишатись у своєму номері в «Ельдорадо» — невдовзі він, мовляв, принесе їм чудові новини. Він уже кілька годин сидів біля телефону, обдзвонюючи еквадорських фінансистів та банкірів, і новини, які збирався принести, стосувались того, які саме підриємства вони з Хірогуті за день-два зможуть назвати своїми.

А насамкінець він збирався вигукнути: «І к бісу цей «Круїз віку до витоків природи»!»

Подружжя Хірогуті вже навіть не сподівалося почути від Ендрю Макінтоша хоч якісь добрі для себе новини. Обоє щиро вважали його навіженим, і це помилкове судження за іронією долі навіяло їм власне дітище Дзендзі — його «Мандаракс». Вже існувало десять таких комп’ютерів — дев’ять у Токіо, а десятого Дзендзі прихопив із собою в круїз. «Мандаракс», на відміну від «Гокубі», міг не лише перекладати, а й із неабиякою точністю діагностувати тисячу найпоширеніших хвороб, на які страждала homo sapiens, зокрема й дванадцять різновидів нервових розладів.

А втім, у тому, що робив «Мандаракс» у галузі медицини, не було, по суті, нічого складного. Комп’ютера запрограмували діяти так, як діють справжні лікарі, а саме: спершу поставити серію запитань, а після цього, залежно од відповідей, ще кілька запитань, скажімо, таких: «Який у вас апетит?», «Чи регулярно працює ваш кишечник?», «На що схожі ваші випорожнення?» тощо.

У Юкатані подружжя Хірогуті прокрутило цілий букет запитань та відповідей для «Мандаракса», описуючи йому поведінку Ендрю Макінтоша. І нарешті на екрані завбільшки з гральну карту з’явився напис по-японському, що означав: «Патологія особистості».

На біду подружжя Хірогуті, але не «Мандаракса», який ні відчувати, ні переживати не вмів, комп’ютера не запрограмували розпізнавати досить незначну — порівняно з іншими — недугу, коли хворі на неї люди не тільки вельми рідко потрапляють до лікарні, а й навпаки, вважаються найщасливішими на світі і своєю поведінкою завдають болю лише тим, хто поруч, зате собі — майже ніколи. Справжній лікар, мабуть, сказав би далі, що мільйони людей, яких ми щодня бачимо на вулицях, давно вже перебувають у тій туманній смузі, де неможливо хоча б до певної міри встановити, зазнає їхня особистість патології чи ні.

Але в медицині Хірогуті нічого не тямили й до комп’ютерного діагнозу поставились як до свідчення жахливого захворювання. Через це вони мріяли будь-що позбутися опіки Ендрю Макінтоша й повернутись до Токіо. Та поки що, попри всі їхні бажання, вони залежали від нього. Від похмурого адміністратора готелю, з яким Хірогуті спілкувались через «Мандаракс», вони дізналися, що всі планові рейси з аеропорту Гуаякіль скасовано, а компанії, які здійснюють чартерні рейси, замовлень не приймають.

Тож у скутого страхом подружжя залишалися тільки дві можливості покинути Гуаякіль: або на «Лірджеті» Макінтоша, або на борту «Баійї де Дарвін», якщо судно, звичайно, і справді завтра відчалить. Але в це Хірогуті вірили все менше й менше.

Дзендзі Хірогуті створив «Гокубі» мільйон і п’ять років тому, а потім, рівно мільйон років тому, цей молодий геній створив «Мандаракса». І коли він працював над «Мандараксом», його дружина саме готувалася народити йому першу людську дитину.

Були певні побоювання щодо генів, які мати, Хісако, могла передати плодові, оскільки її мати, коли Сполучені Штати Америки скинули атомну бомбу на японське місто Хіросіму, зазнала радіаційного опромінення. Тож пробу навколоплідних вод у Хісако було піддано в Токіо аналізу з метою виявити можливі відхилення дитини від норми. До речі, за своєю солоністю ті води були майже ідентичні з водами океану, в якому судилося зникнути «Баійї де Дарвін».