Хендрік Грун - Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Еферт: «Але ж вони, безсумнівно, й досі моя власність! Я можу просто поскаржитися… Не переймайся, люба, я просто жартую!»

Його розмістили в палаті з двома іншими старими чоловіками. Один з них постійно заходився кашлем, а коли не заходився, то лише нарікав і скаржився. У всякому разі, так оповідав Еферт, котрий сам хоч і мав не надто добрий вигляд — був блідий і виснажений, проте почувався не настільки зле, щоби не підморгувати чи не кожній медсестричці, котру бачив.

— Мине лише днів десять і я зі своїми ходунками буду схожий на чайку, — запевнив він мене.

Я мусив урочисто присягнутися, що ми не відкладатимемо заради нього наступну екскурсію. Еферт запропонував, аби ми обмежилися відвідинами задушливих музеїв, а розваги лишили на потім. Я пообіцяв, що озвучу його пропозицію на наступному зібранні.

Він не знав, наскільки вдало пройшла операція. Хірург мав зайти до нього ще вчора вдень, але його кудись терміново викликали. Його нікому було замінити, а медсестри або нічого не знали, або вдавали, що нічого не знають. Лікар має прийти сьогодні вдень.

У лікарнях на пацієнтів не надто звертають увагу. Усе крутиться навколо лікарів.

Обійшлося без жертв: дякувати Богу, Анук [47] Анук Теуве — нідерландська співачка, яка представляла свою країну на «Євробаченні 2013». У півфіналі вона виступала під номером 8. Анук вдалося пройти до фіналу, посівши 6 місце. А у фіналі вона посіла 9 місце, набравши 114 балів. пройшла до фіналу пісенного конкурсу «Євробачення». Тутешні пожильці більше хотіли, аби за Нідерланди виступив якийсь стариган, як-от, наприклад, Ронні Тобер [48] Ронні Тобер — нідерландський співак, народився 21 квітня 1945 року. , та хай би і виступав, якщо вони вважають, що для нашої країни це на краще… Тут переважає думка, що всі ці корумповані країни Східного блоку спричинили занепад «Євробачення» в Нідерландах, а отже, треба якомога швидше знову опустити Залізну завісу. «І не забудьте викинути за завісу нікчемних румунських акордеоністів, де їм і місце!» — коментар як завжди дипломатичного пана Беккера.

«Перебування тут обходиться мені у п’ять сотень плюс п’ятдесят євро щодня і все це за кілька вошивих центів: я о сьомій ранку снідаю сухим тостом, на день мені дають три чашки кепської кави, їжа холодна, а хліб узагалі без смаку. П’ятизіркова нашивка готелю без зірок. Але Бог із ним, бо медсестра, яка вимірює мені температуру двічі на день, така нічогенька».

Еферт Дейкер, з’ївши цілу коробку шоколадних цукерок без цукру і запивши їх ямайським ромом, аж кипів від обурення. Лікарі заборонили йому вживати будь-який алкоголь, тож він сподівався якимось чином обійти систему. Еферт спеціально зателефонував мені, аби я купив йому трохи пійла. Або ж, як варіант — цукерки з вишневим лікером.

– І пляшку мінеральної води. Сподіваюся, натяк ти зрозумів.

Хірург прийшов через півтора дні після операції, аби повідомити, що вона пройшла вдало.

— Що ви маєте на увазі під «вдало»? — запитав Еферт.

– Інфіковані пальці ампутували.

— Для мене «вдалого» в цьому мало.

— Нічого іншого не залишалося, — незворушно мовив лікар й підвівся, наче збирався втікати.

— Що далі?

— Якщо не буде ускладнень, за чотири дні вас відпустять додому. Потрібно буде домовитися про зустріч, щоби довести все до кінця й призначити фізичну терапію. До побачення.

І він пішов. Навіть не потурбувався зняти пов’язку.

На якийсь час мій щоденник більше став схожий на журнал про Еферта.

Минулого вечора відбулася незапланована зустріч клубу «Старих, але ще не мертвих». Принципове питання на порядку денному — стан Еферта. Ми вирішили влаштувати йому теплу зустріч, коли він повернеться наступного понеділка чи вівторка. За словами Едварда, наступна екскурсія підійде тим, хто на інвалідному візку. Це буде остання поїздка першого кола. Захват більший, аніж будь-коли. Потім ми почнемо друге коло, притримуючись тієї ж послідовності. Наприкінці зустрічі ми підняли за це наші келихи, а ще випили за здоров’я Еферта і, можливо, трохи переборщили зі спиртним.

Повернувшись до своєї кімнати, я зачепився за килимок біля дверей і впав прямісінько через поріг. Мені пощастило: біле вино зробило мене гумовим, як садовий шланг, тож я підвівся цілий і неушкоджений. Одначе сьогодні вранці я виявив на голові ґулю. Килимок я викинув, а на одужання знадобиться цілий день.