Хендрік Грун - Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки

Я сиджу поруч із нею і тримаю за руку. Інколи легенько погладжую по стареньких щоках. Дуже зрідка вона дивиться на мене так, ніби впізнає.

Лікар каже, що так може тривати тиждень чи місяць або навіть два місяці.

Як вияв протесту я поставив у кімнаті новорічну ялинку, а це тут не за правилами. Навіть попри те, що моя ялинка була лише п’ятдесят сантиметрів заввишки, і то разом з янголом на верхівці, — це заборонено: ризик пожежі. Я крадькома привіз її скутером у мішку для сміття.

От цікаво, чи на мене хтось настучить, а якщо так, то хто.

Уранці пані Тен звернулася до мене у Відпочинковій кімнаті.

«Це добрі пігулки?» — запитала вона, розмахуючи перед моїм лицем маленькою пляшечкою. Я сказав, що мені прикро, та я не можу відрізнити одних пігулок від інших.

«Я теж, — відповіла вона, — але інші мої пігулки скінчилися, а ці того самого кольору».

Я покликав медсестру, чим мов ножем у серце зобидив пані Тан.

Аби запобігти сваркам, пожильцям розіслали тижневу телепрограму з розкладом, якого дня який канал транслюватимуть. Футбол отримав першенство над іншими програмами. Коли грають національна збірна чи «Аякс», можете сто пудів знайти перед телеящиком велику групу фанів. І це не обов’язково будуть лише футбольні фанати: є люди, котрі втуплюються в ящик незалежно від того, що транслюють, і їм абсолютно паралельно до самої гри.

От, наприклад, пані Слейс, яка вставляє свої п’ять копійок лише тоді, коли гравці спльовують на землю.

«Чому вони так багато плюються?» — роздратовано коментує вона щоразу.

«Та де, менше, ніж тут за більярдом», — відповідає Еферт.

П’ятниця 13-те — гарний день, аби придбати лотерейний квиток. Завжди варто на щось сподіватися. Якщо я зірву джек-пот, то куплю для себе і своїх друзів маленький гарненький притулок. Там не буде директорки, портьє чи правління директорів. Ні менеджера з персоналу, бухгалтера чи голови домоуправління. Ані правил, інструкцій чи заборон. Це заощадить купу грошей та чимало лексичних одиниць. Там вистачить місця для здорового глузду, приязних працівників і хорошого кухаря, який завжди буде на зв’язку — на той випадок, якщо нам раптом буде ліньки готувати власними руцями на суперсько обладнаній кухні. Будинок із просторими, світлими кімнатами, де можна тримати кота, собаку чи різдвяну ялинку, — все, чого душа забажає.

Невже це так просто?

Продовжуй мріяти, Хендріку.

Сьогодні я отримав експрес-поштою лист з «оригіналами документів, яких не можна передавати» та захищений конверт для готівки з чеком на 7450 євро із вкладеним замовленням на капсули з папаї.

Усі рибки в акваріумі на четвертому поверсі поздихали. Цього разу не було ані сліду сумнозвісних крихт. Я зайшов до Еферта, аби впевнитися, чи це бува не він наробив шкоди, наприклад, не налив туди якогось засобу для чищення абощо, але він заприсягся, що ні сном ні духом про це не відає.

Можливо, то просто якась смертоносна епідемія серед рибок, хоча ніхто цьому не вірить, зважаючи на два попередні геноциди.

Нам повідомили, що «керівництво проведе детальне розслідування» і що «вони чекають на висновок ветеринара». Гадаю, що змусити задихнутися неон-тетру легше на словах, ніж на ділі.

Цього разу поліції не вплутували. А це означає, що директорка вчиться на своїх помилках.

Я знайшов запрошення, яке підсунули мені під двері. Йшлося про різдвяну вечерю в Еферта, яку організовують Ріа та Антуан. Кличуть увесь наш клуб, мінус Еф’є. І хоча в Ефертовій маленькій квартирці товктиметься ціла банда, і Мо доведеться випровадити надвір, аби його гази не псували нам апетиту, та це те, на що варто з нетерпінням очікувати. Помешкання Еферта обрали тому, що це житло готельного типу, де дозволено готувати. Бенкет заплановано на Різдво, й він не випадково збігається з традиційною різдвяною вечерею в нашому притулку. Це дає нам чудову відмазку не приходити.

Наше пропоноване відмазування від офіційної різдвяної вечері зустріли в штики. Минулого вечора, коли ми вже наминали десерти, до нас особисто вийшов кухар, аби поцікавитися, чи це його страви для нас не задосить смачні, чи в чому справа. Я був у шоці.

— Ви про що?

— Ну, ви не захотіли приєднуватися до нас на вечерю.

— У нас вечеря en petit comité, — сказав Антуан.

— На петіт комітей?

— Це означає «у тісному товаристві».