Цього року я вирішив бути Санта-Клаусом і купити презенти для своїх друзяк. А саме: парфуми — для Еф’є, рукавиці — для Еферта, книгу про шампанське — для Ріа та Антуана, відривний календар — для Грітьє, відео з інструкціями гри в більярд — для Едварда, та картонну шопку про народження Христа — для Греме.
Собі я купив джемпер. Продавчиня сказала, що на мені він круто сидить.
Увечері загорну подарунки в різдвяний папір і завтра тишком-нишком прокрадуся від дверей до дверей, сіючи тиху радість.
Люб’язна касирка в місцевому супермаркеті не знала, що робити з чайовими.
«Двадцять чотири десять».
«Заокругліть до двадцяти п’яти», — сказав Греме, передаючи п’ятдесятку.
Ні, на жаль, вона цього зробити не могла. Увечері не зійдуться рахунки.
Греме терпляче пояснив, що в такому разі їй варто поставити біля каси банку для чайових. Він не міг натішитися власним імпровізованим приколом. А от набурмосений чоловік позаду — ні.
«Та годі вже, я не збираюся стовбичити тут цілий день».
Коли Еферт почув історію Греме, то відразу ж підкинув ще одну ідею: торг.
— Двадцять чотири десять.
— Даю вам вісімнадцять.
— Що?
— Ну добре, двадцять, але ні на цент більше.
— Сер, ви маєте заплатити двадцять чотири десять
— Ні, це забагато. Тоді просто забудьте.
Після цього, за пропозицією Еферта, варто розвернутися і піти геть, залишивши покупки на касі. Він збирається спробувати завтра. Сподівається, що це започаткує нову моду.
Метеорологи стверджують, що насувається перший сніг. Не люблю зими. Хотів би я мати змогу впасти у сплячку і не прокидатися аж до перших днів березня. Якось кепсько, що у мене проблеми зі сном. Проблематично навіть поспати шість повних годин. Я був би фіговим ведмедем.
Для поїздок на скутері вже дуже холодно. Для цього потрібно сидіти пеньком, а отже, ви змушені натягати так багато шарів одягу, що заледве можете поворухнутися. Та з другого боку, перспектива на три місяці бути прикутим до крісла біля вікна в очікуванні перших крокусів не надто мені до душі.
Помер Нельсон Мандела. Один з моїх останніх кумирів. Людина, яка ніколи не падала зі свого п’єдесталу. Усі світові вожді зберуться, аби виявити повагу до Мандели, і кільком з них точно є чого в нього повчитися.
Учора друзі були в приємному шоці, захоплені своїми подарунками. У мене виникли певні проблеми, аби переконати їх, що я нічого не очікую натомість. Ми й так живемо у світі, де забагато quid pro quo.
Я сказав Еф’є, що маю презентик і для неї, а потім, розгорнувши його так, аби вона бачила, дав понюхати. І тієї самої миті доглупав, що не знаю, чи її нюх і досі неушкоджений. Але коли я запитав, чи їй сподобалося, Ефʼє кивнула. Я пустив краплю на її шию, ще одну — на запʼясток, а тоді розтер. Це була інтимна мить, а з ними я рідко дружу.
На щастя, я міг швидко витягнути «Самотність простих чисел» і почати читати. Я вже тричі питав, чи це не занадто сумна книга для неї. Вона завжди заперечливо хитала головою.
За півгодини я лишив її умиротворену і поринулу в сон.
Я спустився вниз на пару ложок горохового супу. Він виявився смачним, але я мусив вислухати щонайменше десять легенд про мам та бабусь, чий гороховий суп був значно кращим. Минуле, вони завжди триндять про минуле. Замість цього живіть сьогоднішнім днем, засушені ідіоти!
Емоції, викликані популяцією гусей, усе продовжують розпалюватися: чи незручності, які вони створюють, виправдовують їхній відстріл?
У нас є своя мама-гуска — вона впродовж останніх десяти років мала звичку тричі на тиждень йти до магазину і купувати півбуханки білого хліба (вона вічно жалілася, що гуси не люблять цільнозернового). Два шматочки вона брала на обід, а ще два заморожувала на наступний день і ставила собі нагадування погодувати гусей, які весь цей час паскудили на найближчому полі.
«Якщо кожна голландська провінція отримає дозвіл самостійно вирішувати питання з відстрілом гусей, то хіба ж це не жахливо несправедливо для самих птахів? Гуси й гадки не мають, які кругом правила, можуть їх підстрелити в цій частині країни чи ні», — говорить наша гусяча мама.
Після збиткування над китайцем та погроз Чорному Піту тепер ще й гуси поза законом. Скільки ще великих криз зможе перетравити ця країна?
Пожильцям довели до відома, тепер вже офіційно — коротеньким посланієм, що масштабна реконструкція цієї будівлі розпочнеться у вересні. Ані слова про давніші заяви, що нашу думку теж враховуватимуть. У листі також не удостоїлися пояснити, де саме буде перебудова. Важко посіяти ще більше тривоги, навіть якщо постаратися.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу