Лорен Грофф - Долі та фурії

Вона бачила, що він дивився на неї. І тут його пройняв здогад, що відобразилося на його обличчі й зникло. Він злякався того, що промайнуло в її погляді, і не хотів заглядати глибше.

Вона ступила на одну сходинку вниз.

— Щасливого Різдва! — вигукнула вона. Вона була чиста. Від неї пахло сосною. Вона спускалася. Вона була дитиною; вона була легка, як повітря.

Welch dunkel hier! Співає Флорестан в опері Бетховена «Фіделіо» — опері про шлюб.

Більшість опер, і то правда, присвячені шлюбу. Та мало який шлюб заслуговує на те, щоб його увічнили в опері.

Яка тут темрява! Ось про що співає Флорестан.

День Нового року був єдиним днем у її житті, коли вона повірила в Бога. [Ха.] Рейчел, Елізабет і діти ще спали нагорі в кімнаті для гостей. Матильда приготувала булочки-скони й омлет фрітату. Її життя уявлялось їй безкінечним колом розваг.

Вона увімкнула телевізор. Метушня чорного й золотого, нічна пожежа. Фото тіл, накритих простирадлами, розкладених акуратними рядами, наче намети в полі. Будинок із арковими вікнами, обвуглений і без даху.

Відео з чийогось телефону якраз перед займанням: оркестр на сцені відраховує останні секунди до Нового року, іскристі бенгальські вогні, люди сміються, щось вигукують. Тепер надворі: люди лежать на землі, їх розвозять карети швидкої допомоги. Обгоріла шкіра, обвуглена й рожева. Невідворотна думка про м’ясо.

Матильда відчула, як її поступово охоплює млість. Вона впізнала це місце, вона була там за кілька ночей до того. Тиснява, тіла напирають на зачинені двері, задушливий дим, крики. Та соковита дівчина біля здоровенного американця на барній табуретці. Офіціантка з пишними віями, відчуття її холодної руки на шкірі Матильди. Вона почула кроки Рейчел на сходах угорі, вимкнула телевізор і разом із собачкою швидко вийшла надвір, щоб оговтатись на холоді.

Того ж таки дня за вечерею Рейчел і Елізабет повідомили, що Елізабет знову вагітна.

У ліжку, коли Матильда не перестаючи плакала із жаху й визнання провини, із вдячності за все те, чого вона уникла, Лотто думав, що це через те, що його сестра була така багата дітьми, а вони такі жахливо, несправедливо бідні. Пізніше він також плакав їй у волосся. Відстань між ними з’єдналася містком, і вони знову були разом.

Аеропорт оглушив. Одинадцятирічна Орелі лишилася сама й нічого не розуміла. Нарешті вона побачила чоловіка, який тримав табличку з її іменем, і з величезним полегшенням зрозуміла, що це, мабуть, її дядько, брат матері, набагато старший за неї. Дитина, як часто повторювала бабуся, її гріховної юності, хоча її старість також була гріховною. Чоловік був веселий, кругловидий, рудий і випромінював симпатію. Він одразу їй сподобався.

— Ні, мадемуазель, — сказав він французькою. — Не дядько. — І додав англійською: — Водій.

Вона не зрозуміла, тому він показав їй на мигах, як крутить кермо. Вона насилу приховала розчарування.

— Не розмовляти французькою, — вів далі водій ламаною французькою мовою. — Крім «чи не хочете зі мною переспати?».

Вона закліпала, і він заторохтів, плутаючи англійські та французькі слова:

— Ні, ні, ні, ні, ні. Не ви. Вибачте. Не хотіти спати з вами. — Він почервонів, і все посміювався, поки вони йшли до машини.

Він з’їхав із шосе, щоб купити їй полуничний молочний коктейль. Він був такий солодкий, аж у неї закрутило в животі, але вона випила все, бо це було мило з його боку. Вона боялася навіть капнути на шкіряні сидіння й обережно тримала чашечку всю дорогу до дядькового дому.

Вони зупинилися на гравійній доріжці. Будинок виглядав скромно, як для людини з водієм. Старий строгий фермерський будинок у пенсильвансько-німецькому стилі з неотесаного каменю і зі старовинними вікнами, такими випуклими, що вид за ними годі було й упізнати. Водій заніс валізу до її кімнати, яка одна була вдвічі більшою за всю паризьку квартиру її бабусі.

В одній зі стін були двері до її особистої мармурової ванної кімнати із зеленим килимком для душу, таким товстим, мов свіжа весняна трава в парку. Їй одразу захотілося лягти на нього і проспати кілька днів.

На кухні водій витяг із холодильника тарілку з блідою курячою котлетою, картопляний салат, квасолю і записку, яку дядько написав французькою мовою, де виклав свої поради і вимоги перед зустріччю з нею. Найкращим засобом для вивчення англійської мови він рекомендував телевізор. Із дому не виходити. Написати перелік необхідних їй речей, які водій завтра привезе.