Марк Хэддон - Загадковий нічний інцидент із собакою

А ще одна погана подія була така, що Тобі помер, оскільки йому було 2 роки й 7 місяців, а це дуже похилий вік у щурів, і я сказав, що хочу його поховати, але в Матері не було саду, тож я поховав його у великому пластиковому горщику з землею, на кшталт того, у який саджають рослини. І я сказав, що хочу завести ще одного щура, але Мати сказала, що ми не можемо собі цього дозволити, оскільки кімната була надто маленька.

І я розгадав головоломку, бо зрозумів, що всередині неї є дві засувки у вигляді двох металевих стрижнів у каналах, ось таких:

Для того щоби розгадати головоломку, треба було нахилити її так, аби обидва стрижні ковзнули в кінці каналів і не перетинали площину між двома частинами головоломки, а тоді її можна було роз’єднати.

Одного дня Мати закінчила роботу й приїхала по мене в будинок Батька, а він сказав:

— Крістофере, можна з тобою поговорити?

— Ні, — відповів я.

— Все гаразд, я буду поруч, — сказала Мати.

— Я не хочу говорити з Батьком, — відмовився я.

— Нумо домовимося, — сказав тоді Батько.

Він тримав кухонний таймер у вигляді великого пластикового помідора, перерізаного посередині. Батько його завів, і він почав цокати. Тоді Батько сказав:

— П’ять хвилин, гаразд? Не більше. Потім будеш вільний.

Тож я сів на диван, він сів у крісло, Мати стояла в коридорі, а Батько сказав:

— Крістофере, послухай… Так не можна далі жити. Не знаю, як ти, а мені… мені надто сильно болить через це. Те, що ти зі мною в одному будинку, але відмовляєшся зі мною говорити… Ти маєш навчитися довіряти мені… І мені байдуже, скільки на це піде часу… Спочатку — хвилина, наступного дня — дві, а далі — три, може, це забере роки, та мені байдуже. Бо це важливо. Це важливіше за все на світі.

А тоді він відірвав шматочок шкіри збоку від нігтя на великому пальці лівої руки.

— Назвемо це… Назвемо це проектом. Проектом, який ми маємо зробити разом. Ти маєш проводити зі мною більше часу. А я… Я намагатимусь довести тобі, що мені можна довіряти. Спочатку буде важко, бо… бо це важкий проект. Але потім стане легше. Обіцяю, — сказав він.

Потім він потер скроні кінчиками пальців і додав:

— Ти не маєш мені нічого відповідати, поки що. Просто подумай про це. І, е… У мене для тебе є подарунок. Щоб довести, що я дуже серйозно налаштований. І щоби вибачитися. І тому що… ну, зараз ти сам усе збагнеш.

Він підвівся з крісла й пішов до дверей на кухню, відчинив їх, а там на підлозі стояла велика картонна коробка з ковдрою, і він нахилився, опустив руки в коробку й дістав звідти маленького собаку пісочного кольору.

Потім він знову зайшов у вітальню, віддав мені собаку, а тоді сказав:

— Йому два місяці. Це золотистий ретривер.

Собака сидів у мене на колінах, і я його гладив.

Деякий час усі мовчали. Тоді Батько промовив:

— Крістофере, я ніколи, ніколи не скривджу тебе.

І всі знову замовкли. До кімнати зайшла Мати й сказала:

— Боюся, ти не зможеш забрати його до нас. Наша комуналка й так замала. Але твій батько буде за ним доглядати. А ти зможеш приходити й вигулювати його, коли захочеш.

— У нього є ім’я? — спитав я.

— Ні. Сам вирішуй, як його назвати, — відповів Батько.

Собака гриз мій палець.

Минули 5 хвилин й задзвонив будильник у вигляді помідора. Тож ми з Матір’ю повернулися до її кімнати.

А наступного тижня була гроза з блискавкою, і блискавка влучила у велике дерево в парку біля будинку Батька й повалила його, тоді приїхали чоловіки, відпиляли гілки ланцюговими пилами й повезли колоди геть у вантажівці, і все, що лишилося, — це великий чорний скалковий пень зі звугленої деревини.

Також я отримав свої результати іспиту з математики рівня «А», і я отримав оцінку «А», а це найкращій результат, і через це я почувався ось так:

Я назвав собаку Піщаником. Батько купив для нього нашийник і повідець, і мені дозволили гуляти з ним до магазину й назад. І я грався з ним гумовою кісткою.

А тоді Мати захворіла на грип, і мені довелося провести три дні з Батьком і жити в його будинку. Але все було гаразд, оскільки Піщаник спав зі мною в ліжку й гавкав, коли вночі хтось заходив до мене в кімнату. А також Батько влаштував грядки з городиною, і я йому допомагав. Ми посадили моркву, горошок і шпинат, і я зберу їх і з’їм, коли вони достигнуть.