Марк Хэддон - Загадковий нічний інцидент із собакою

Тоді біль у грудях став не такий сильний, і мені було легше дихати. Але мені й досі було зле, оскільки я не знав, чи добре склав іспит, не знав, чи дозволить екзаменаційна комісія розглядати мою роботу після того, як місіс Ґасконь сказала їм, що я не складатиму іспит.

Краще знати про те, що станеться щось хороше: сонячне затемнення або те, що ти отримаєш на Різдво мікроскоп. І погано, коли ти знаєш, що станеться щось погане: поїздка до стоматолога або у Францію. Але мені здається, що найгірше — це коли ти взагалі не знаєш, що станеться — хороше чи погане.

Того вечора Батько приїхав додому, а я сидів на дивані, дивився «Університетські змагання» й саме відповідав на питання про науку. Він зупинився в дверях вітальні й сказав:

— Тільки не кричи, Крістофере, гаразд? Я тебе не скривджу.

За ним стояла Мати, тож я не закричав.

Тоді він підійшов трохи ближче й став переді мною навколішки, наче перед собакою, якому ти хочеш показати, що ти не Агресор, і сказав:

— Я хотів спитати, як пройшов твій іспит.

Але я нічого не відповів.

— Розкажи йому, Крістофере, — попросила Мати.

Але я все одно мовчав.

— Крістофере, будь ласка, — сказала Мати.

— Я не знаю, чи правильно відповів на всі питання, оскільки я був дуже втомлений і майже не їв, тож не міг нормально думати, — відповів я.

Тоді Батько кивнув і трохи помовчав, а потім сказав:

— Дякую.

— За що? — спитав я.

— Ну… просто дякую, — сказав він. — Я тобою дуже пишаюся, Крістофере. Дуже пишаюся. Я впевнений, що ти дуже добре склав іспит.

Потім він пішов, а я додивився «Університетські змагання».

Наступного тижня Батько сказав Матері, що їй треба виїжджати з будинку, але вона не могла цього зробити, оскільки в неї не було грошей, аби платити за оренду квартири. А я спитав, чи заарештують Батька й чи не посадять у тюрму за вбивство Веллінгтона, оскільки якщо б він сів у тюрму, то ми змогли б жити в його будинку. Та Мати сказала, що поліція заарештує Батька тільки в тому разі, якщо місіс Шиєрс висуне звинувачення, тобто скаже поліції, що вона хоче, аби його заарештували, тому що поліція не арештовує людей за незначні злочини, якщо тільки не попросити про це, а Мати сказала, що вбивство собаки було незначним злочином.

Але потім усе було добре, оскільки Мати знайшла роботу на касі в садівничому центрі, а лікар призначив їй пігулки, які треба приймати щоранку, аби не почуватися такою сумною, тільки від них у Матері інколи паморочилося в голові й вона падала, якщо різко підводилася. Тож ми переїхали в кімнату у великому будинку, складеному з червоної цегли. І ліжко стояло на кухні, і мені це не подобалося, оскільки вона була маленька, коридор було пофарбовано в коричневий колір, а туалетом і ванною користувалися інші люди, і Матері доводилося чистити їх перед тим, як вони були потрібні мені, інакше я відмовлявся ними користуватися, а інколи я пісяв у штани, оскільки в туалеті були інші люди. А в коридорі за дверима кімнати пахло підливою та хлоркою, яку використовують для прибирання шкільних туалетів. У кімнаті пахло шкарпетками й хвойним освіжувачем повітря.

Мені не подобалося чекати на результати свого іспиту з математики рівня «А». І коли я намагався думати про майбутнє, то не міг нічого чітко зрозуміти, і від цього в мене починалася паніка. Тож Шивон сказала, що мені не слід думати про майбутнє. Вона сказала:

— Просто думай про сьогодення. Думай про події, які з тобою відбулися. Особливо про хороші події.

І однією з хороших подій було те, що Мати купила мені дерев’яну головоломку, яка мала ось такий вигляд:

Треба було від’єднати верхню частину головоломки від нижньої, і це було дуже важко.

А ще одна хороша подія відбулася, коли я допомагав Матері фарбувати її кімнату в «Білий з пшеничним відтінком», тільки я вимазав фарбою волосся, а вона захотіла її змити й почала втирати мені в голову шампунь, коли я приймав ванну, але я не дозволив, тож протягом 5 днів на моєму волоссі була фарба, і тоді я відрізав пасмо ножицями.

Проте відбулося більше поганих подій, ніж хороших.

Наприклад, Мати не поверталася з роботи до 5:30 вечора, тож мені доводилося перебувати в будинку Батька з 3:49 дня до 5:30 вечора, оскільки мені не дозволялося бути на самоті й Мати сказала, що в мене немає вибору, тож я підпирав двері ліжком на той випадок, якщо Батько спробує увійти. Інколи він намагався поговорити зі мною крізь двері, але я йому не відповідав. А інколи я чув, як він довго й тихо сидить на підлозі біля дверей.