Марк Хэддон - Загадковий нічний інцидент із собакою

Ось кілька причин, із яких я ненавиджу жовтий і коричневий кольори:

ЖОВТИЙ

1. Гірчиця.

2. Банани (а з часом вони стають коричневими).

3. Жовті подвійні смуги.

4. Жовта гарячка (це така хвороба з тропічної Америки й Західної Африки, яка призводить до гарячки, гострого нефриту, жовтяниці й крововиливів, і її спричиняє вірус, який передається з укусом москіта під назвою Aеdes aegypti, якого раніше називали Stegomyia fasciata, а нефрит — це запалення нирок).

5. Жовті квіти (оскільки від квіткового пилку в мене починається сінна астма, а це один із трьох збудників сінної астми, інші два — пилок від трав і плісняві грибки, від яких мені також стає погано).

6. Цукрова кукурудза (оскільки вона виходить разом із калями, і ти її не перетравлюєш, тож насправді вона не призначена для вживання, як-то трава чи листя).

КОРИЧНЕВИЙ

1. Бруд.

2. Підлива.

3. Калі.

4. Дерево (оскільки раніше люди виготовляли з дерева механізми й транспортні засоби, але більше вони так не роблять, тому що дерево ламається, трухлявіє, а інколи в ньому заводяться хробаки, тож зараз люди виготовляють механізми й транспортні засоби з металу й пластику, які є кращими й сучаснішими).

5. Мелісса Коричнева (це дівчина з моєї школи, хоча насправді вона не коричнева, як Аніл або Мухаммед, просто в неї таке прізвище, але вона розірвала навпіл мій великий малюнок астронавта, і я його викинув навіть попри те, що місіс Пітерс склеїла його липкою стрічкою, оскільки його все одно зіпсовано).

Місіс Форбс сказала, що ненавидіти жовтий і коричневий кольори — це дурниці. А Шивон сказала, що їй не варто говорити такі речі й що в кожного є улюблені кольори. І Шивон була права. Але місіс Форбс також була в дечому права. Оскільки це дійсно в дечому дурниці. Але протягом життя потрібно приймати багато рішень, і якщо не приймати рішень, то ти ніколи нічого не робитимеш, тому що весь час обиратимеш, що тобі робити. Тож добре мати причину, із якої тобі щось подобається або не подобається. Це наче вилазка до ресторану, коли Батько бере мене до «Корчми Берні», а ти дивишся в меню й тобі треба обирати страви. Але ти не знаєш, чи тобі сподобається щось нове, оскільки ти його не куштував, але в тебе є улюблені, знайомі страви, і ти обираєш їх, а ще є страви, які ти ненавидиш і не замовляєш, і тоді все дуже просто.

Наступного дня Батько сказав, що йому дуже шкода, що він мене вдарив, і він зробив це ненавмисне. Він переконався, що я промив собі подряпину на щоці «Деттолом», аби її продезінфікувати, а потім наклав на неї пластир, аби з неї не текла кров.

Тоді — оскільки то була субота — він сказав, що повезе мене на екскурсію, аби показати, що йому справді дуже шкода й що ми поїдемо до зоопарку «Туайкросс». Тож він зробив мені кілька сендвічів із білим хлібом, помідорами, латуком, шинкою та полуничним джемом, оскільки мені не подобається купувати їжу в незнайомих місцях. І він запевнив, що все буде добре, оскільки в зоопарку буде мало людей, бо згідно з прогнозом погоди мав піти дощ, і це дійсно було добре, тому що мені не подобаються натовпи, але подобається, коли дощить. Тож я пішов і взяв свого дощовика оранжевого кольору.

Потім ми поїхали до зоопарку «Туайкросс».

До того часу я ніколи не був у зоопарку «Туайкросс», і я не зміг розробити собі маршрут перед тим, як ми туди дісталися, тож ми купили путівник в інформаційному центрі, а потім обійшли весь зоопарк, і я вирішив, які тварини мені сподобалися найбільше.

Ось тварини, які сподобалися мені найбільше:

1. РЕНДІМЕН — так звати найстарішу Червонопику Чорну Мавпу-Павука (Ateles paniscus paniscus), яка коли-небудь жила в неволі. Рендімену 44 роки, тобто він одного віку з Батьком. Раніше його тримали в зоомагазині, а навколо його талії був одягнений металевий обруч, як у книжках про піратів.

2. ПАТАГОНСЬКІ МОРСЬКІ ЛЕВИ, яких звуть Диво й Зірка.

3. МАЛІКУ — це Орангутанг. Він мені сподобався, оскільки лежав у чомусь на кшталт гамака, зробленого із зелених смугастих штанів від піжами, а на синій пластиковій табличці біля клітки було написано, що він сам зробив цей гамак.

Потім ми зайшли в кафе, і Батько замовив камбалу зі смаженою картоплею, яблучний пиріг із морозивом і чайник чаю з бергамотом, а я їв свої сендвічі й читав путівник по зоопарку. Тоді Батько сказав:

— Крістофере, я тебе дуже сильно люблю. Ніколи цього не забувай. І я знаю, що інколи в мене зриває дах. Я знаю, що серджуся. Я знаю, що кричу. І знаю, що не повинен цього робити. Але я так поводжуся тільки тому, що боюся за тебе, бо не хочу, аби ти нажив собі лиха, не хочу, щоби тобі було боляче. Ти мене розумієш?