Маргерит Дюрас - Пробудження Лол В. Штайн

Лол придбала собі сукню. Вона відклала на два дні свій візит до Татіани Карл, їй був потрібен час, щоб здійснити цю складну покупку. Вона зважилася на зовсім літню сукню білого кольору. Ця сукня, на думку геть усіх її домашніх, їй дуже пасувала.

Криючись від свого чоловіка, від своїх дітей, від служниць, того дня вона готувалася годинами. Не лише її чоловік, але всі знали, що вона збиралася відвідати свою подругу з коледжу, з якою вона дуже близько товаришувала. Всі дивувалися, але мовчали. Коли вона виходила, нею милувалися, вона подумала, що має дещо уточнити: вона вибрала цю білу сукню, щоб Татіана Карл її краще впізнала, щоб їй було легше; вона пригадує, що то було на березі моря, — як вони бачилися востаннє з Татіаною Карл — то було десять років тому, і під час тих канікул за бажанням одного друга вона весь час вбиралася в біле.

Шезлонг був на своєму місці, столик також, і журнали. Татіана Карл, мабуть, була вдома. То була субота, близько четвертої години. Була хороша погода.

Я гадаю, що все було так:

Лол, укотре вже, обходить садибу, і вже не з надією випадково зустріти Татіану, але щоб спробувати трохи вгамувати це нетерпіння, що збурює в ній хвилювання, яке може змусити її бігти: не слід нічого показувати цим людям, які ще не знають, що їхній спокій скоро буде порушений назавжди. Татіана Карл, за ці декілька днів, стала для неї такою дорогою, що якщо її спроба зараз провалиться, якщо вона зараз не зможе побачитися з нею, вона не зможе дихати в цьому місті, вона помре. Успіх був необхідний. Ось ці самі дні, у більшій мірі навіть, ніж близьке майбутнє, стануть для цих людей такими, якими їх зробить вона, Лол В. Штайн. Вона створить необхідні обставини, потім вона відкриє ті двері, які потрібно: вони увійдуть.

Вона обходить навколо будинку, трохи перебирає той час, який вона сама собі призначила для відвідин. Вона радісна.

У якому загубленому світі Лол В. Штайн навчилася такої непримиренної сили волі, таких методів?

Прийти до Татіани ввечері їй, можливо, здалося б більш привабливим. Але вона, поміркувавши, дійшла висновку, що вона мала виявити розсудливість, і вона підлаштувалася до звичного часу відвідин, усталеного серед буржуазії, до якої вони належали, Татіана й вона.

Вона дзвонить у ворота. Вона навіть бачить, так би мовити, рожеві свої щоки, до яких прилила кров. Вона має бути настільки вродливою сьогодні, щоб це було помітно. Сьогодні, за її бажанням, усі мають побачити Лол В. Штайн.

Покоївка вийшла на терасу, подивилася на неї якусь мить, зникла всередині. За декілька секунд потому Татіана Карл, у свою чергу, у блакитній сукні вийшла на терасу подивитися.

Тераса знаходиться за сотню метрів від воріт. Татіана намагається впізнати, хто ж це прийшов, так несподівано. Вона не впізнає, наказує відчинити ворота. Покоївка знову зникає. Ворота відчиняються, електрична защіпка клацає, звук змушує Лол підскочити.

Вона в середині парку. Ворота зачиняються.

Вона йде вперед алеєю. Вона вже на півдорозі, коли двоє чоловіків приєднуються до Татіани. Один із цих чоловіків — той, кого вона шукає. Він бачить її вперше.

Вона усміхається групі й продовжує повільно йти до тераси. Уздовж алеї, на газоні тепер видно квітники, гортензії відцвітають у затінку дерев. Їхня розплавлена маса, що вже набирає бузкового кольору, напевно, стає зараз єдиною її думкою. Гортензії, гортензії Татіани, у той самий момент, коли Татіана тепер є тою, хто із секунди на секунду вигукне моє ім’я.

— Це ж Лола, я не помиляюся?

Він дивиться на неї. Вона бачить у ньому той самий зацікавлений погляд, що й на вулиці. А це ж Татіана, ось її голос, ніжний, раптом такий ніжний, з давніми барвами, її сумний дитячий голос.

— Ні, але ж це Лол? Я не помиляюся?

— Це вона, — каже Лол.

Татіана бігом спускається з ґанку, підбігає до Лол, зупиняється перед тим, як дійти до неї, дивиться з ледве стримуваним, але й трохи розгубленим, здивуванням, що переходить від приємності до невдоволення, від переляку до заспокоєння. Лол — непрохана дівчинка зі шкільного двору, Лол із Т. Біч, цей бал, цей бал, божевільна, чи вона досі його любить? Так.

Лол опиняється в її обіймах.

Чоловіки з тераси дивилися, як вони цілуються. Вони чули, що про неї говорила Татіана Карл.

Вони дуже близько до тераси. З хвилини на хвилину відстань, що відділяє їх від цієї тераси буде подолано назавжди.

Перед тим, як це станеться, чоловік, якого шукає Лол, раптом опиняється серед полум’я її погляду. Лол, поклавши голову на плече Татіани, бачить це: він злегка похитнувся, він відвів очі. Вона не помилилася.