Олег Лишега - Поцілунок Елли Фіцджеральд

Кілька місяців тому оглядав панораму Рейну Це було наче середньовічне видиво — я пропливав течією історії у щось більше за уяву попід мостами зведеними римлянами і підновленими пізнішими героями повз міста і замки самі назви яких звучали музикою і заворожували вуха — і кожне було легендою. Здавалося з тих вод і виноградників на пагорбах і долах линула стишена музика наче хрестоносці ось вирушають у Святу Землю — Там були Еренбрайтштайн і Роландсек і Кобленц що їх я знав лише з історії. Зачарований витав у місячному сяйві історії Так наче пригадував величний сон наче перенесений був у героїчний час і напоювався лицарським духом Ті часи були набагато поетичніші і героїчніші за наші

Невдовзі відвідав панораму Міссісіпі і уважно просуваючись у теперішньому світлі — бачив пароплави вантажені лісом — піднявся до гаю і Міссурі і бачив їхні безлюдні скелі — і лічив нові міста що зводилися — бачив індіянців що вони переходили вбрід на захід і почув легенди Дюбука і Венонської Скелі — роздумуючи більше про майбутнє чи минуле й теперішнє — збагнув що це течія Рейну але іншого роду і що фундамент

(сторінку втрачено)

увесь цей Захід — куди мандрують так вільно й легко наші сподівання. Ми ніколи не сумнівалися що їхнє процвітання це наше процвітання — Це дім молодших нащадків Як серед скандинавів молодші сини вирушали в море по свій спадок і ставали вікінгами чи королями заток і оволоділи Ісландією і Гренландією і можливо відкрили Америку

Гуйо каже — «Глибина Балтійського моря лише 120 футів між берегом німецьким і шведським;» стор. 82 «Адріатичне, між Венецією і Трієстом глибиною лише 130 футів».

«Між Францією і Англією 300 футів»

Він каже

найбільший масив лісу «велетенський праліс» на землі знаходиться в басейні Амазонки і тягнеться майже безперервно понад 1500 миль

Південна Америка королівство пальм як ніде великих і найрізноманітніших «Це ознака переважаючого розвитку листя над усіма іншими частинами рослини; тої листяної навали, усього зела, властивого теплому і вологому кліматові. Америка не має рослин з дрібним тонким листям як в Африці чи новій Голландії. Ericas чи верес, такий звичний такий різноманітний у флорі Мису Доброї Надії і зовсім невідомий Новому Світові. Нема нічого подібного отим Metrosideri Африки, тим сухим миртовим (Eucalyptus) і акаціям з вербоподібним листям, чий цвіт буяє барвисто, одначе їхній вузький листок, повернутий ребром до прямовисного сонця, не відкидає тіні».

Від себе

Біла людина добуває свій хліб із землі з бульб і зерна Картопля і пшениця і кукурудза і рис і цукор — часто вирощують їх у родючих і згубних долинах річок і землероб приречений Індіанець мало користає з землі — Він добуває їжу переважно опосередковано через тварин на яких полює

— «порівняно зі Старим Світом, Новий Світ є вологою стороною нашої планети, океанічним, Рослинним світом, пасивною стихією, що потребує енергійнішого поштовху зовні».

(Сторінку втрачено)

«А для американця основне розорати цілину», —

«Землеробство набуває тут нечуваного розмаху».

Середа 12-го лютого

Чудовий день лише трохи снігу чи льоду на землі. Хоч і різке повітря бо земля неприкрита кури вибралися далеченько від стаєнь. Оточили свого пана і причепурюються в надії ще й цей рік порозкошувати.

Відлига майже змила сніг і підняла річку і струмки затопила луки покриваючи старий лід усе ще міцний углиб

Кращої прогулянки годі й сподіватись — і різноманітне усе і несподіване і дике якщо триматись понад краєм луки — лід вже не такий сильний щоб витримати і прозорий наче вода — на голій землі чи снігові якраз між найвищою позначкою і теперішньою лінією води — вузька звивиста стежка багата на всілякі несподіванки.

Смужка сміття що означує найвищий прибій всохлі півники і очерет гіллячки і журавлина приваблює зір ця важлива лінія що нею природа позначує край луки.

Виразна тривала природня лінія котра влітку нагадує мені що колись тут куди б не пішов стояла вода. Часом рядок дерев нагадує про те ж саме. Рештки луки наповнюються тисячами бухточок оповідають тисячі легенд тому хто вміє почути їх. Наше лугове Середземномор’я. Легке підвищення води довкола дерев на луці — де дуби і клени забрели далеко в море — а молоді берестки часом скупчуються довкола скель що стримлять над водою — наче захищають бережуть їх щоб не змило водою хоч насправді саме завдяки їм вони появилися і вистояли. Спочатку прийняла і затримала їхнє насіння а тепер тримає ґрунт де вони ростуть. Приємно згадати повінь Підніматись вздовж ріки одним берегом а вертатися вже іншим цією стежкою що звивається гнучкіше ніж сама річка — не пройдеш по кризі — будь ласка йди цією стежкою це навіть краще — піддатися її вигинам. Поміж найвищою познакою і теперішньою водою всього від кількох футів до кількох родів. Коли вода виходить на дорогу то й настрій підноситься — огорожі пропали. Йду рівниною — трапилася гусінь на снігу