Майкл Ондатже - Англійський пацієнт

Знайшов іще одну схожу назву — «П’єр, або Двозначності» [76] Сьомий роман Германа Мелвілла. . Повернувся і знову помітив на собі погляд секретарки. Кіп відчув себе винним, ніби збирався запхати книжку до кишені. Вона, либонь, ніколи раніше не бачила тюрбан. Англійці! Чекають, аби ти воював за них, а самі навіть не хочуть розмовляти з тобою. Сінгх. І двозначності.

Лорд Саффолк вельми сердечно пригостив усіх ланчем, наливав вино і голосно сміявся з кожної спроби найманців пожартувати. По обіді вони мали дивний тест — треба було скласти докупи шматочки якоїсь машинерії, не знаючи, для чого вона раніше використовувалась. Вони отримали дві години, але могли піти, коли розв’яжуть задачу. Сінгх швидко впорався із завданням, а весь подальший час вигадував предмети, котрі можна зробити з різноманітних деталей. Він здогадувався, що легко отримав би місце у команді, якби не йшлося про його расу. Він приїхав з країни, де математика і механіка були природними рисами кожного. Машини ніколи не знищували. Їхні частини просто несли через село, щоб приладнати до чиєїсь швацької машинки чи водяної помпи. Заднє сидіння «форда» обшивали новою тканиною й перетворювали на канапу. Більшість людей із його села природніше почувалися не з ручкою в руках, а з гайковим ключем чи викруткою. Якщо ж деталь машини була непотрібною, її прилаштовували до дідусевого годинника, зрошувальних блоків чи механізму, котрий крутить офісний стілець. Протиотруту для механічних розладів знаходили швидко. Хтось охолоджував перегрітий автомобільний двигун не за допомогою нового гумового шлангу, а обклавши радіатор коров’яками. Кіп побачив в Англії такий надлишок деталей, якого б для Індійського субконтиненту вистачило на двісті років.

Він був одним з трьох претендентів, відібраних лордом Саффолком. Цей чоловік, який навіть не розмовляв з хлопцем (і не сміявся, бо Кіп не жартував), перетнув кімнату і поклав руку йому на плече. Сувора секретарка перетворилася на міс Морден, вона вбігла до кімнати з тацею, на якій стояли два добрячі келихи шеррі.

— Я знаю, що ви не п’єте, — сказала вона, простягнула один келих лордові, а другий взяла собі і підняла тост за сикха. — Вітаю, ви були неперевершені. Хоча я знала, що він обере вас, іще до іспиту.

— Міс Морден чудово розбирається в людях. Має гарний нюх на геніїв і приємні характери.

— Чому «характери», сер?

— Так, загалом це не обов’язково, але ми збираємося працювати разом. Ми тут майже як сім’я. Самі бачите, міс Морден обрала вас іще до ланчу.

— Ну й непросто було не підморгнути вам, містере Сінгх.

Лорд Саффолк обійняв хлопця і відвів до вікна.

— Я тут подумав, що ми все одно не почнемо раніше середини наступного тижня, бо до мого маєтку «Гоум Фарм» приїжджає військовий підрозділ. Ми можемо обмінятися досвідом і познайомитися в Девонширі. Чому б вам не поїхати туди з нами у «гамбері»?

Так Кіп увірвав для себе короткий епізод, вільний від нещадного хаосу воєнної машинерії. Поневіряючись уже рік за кордоном, хлопець раптом увійшов до сім’ї, неначе блудний син, який повернувся і йому всі пропонують місце за столом та розпитують про життя.

Коли вони перетнули кордон між Сомерсетом і Девонширом на узбережній дорозі, звідки відкривався краєвид на Бристольську затоку, вже майже стемніло. Містер Гартс повернув у вузький проїзд, зарослий вересом і рододендронами, котрі у надвечірньому світлі здавалися схожими на згустки крові.

Крім трійці Саффолка, Морден і Гартса тут було ще шестеро саперів з одного підрозділу. Цілий вікенд вони блукали болотами довкола кам’яної садиби. Міс Морден, лорд Саффолк та його дружина суботнього вечора приєдналися до льотчиці за вечерею. Міс Свіфт розповіла Сінгхові, що завжди мріяла здійснити переліт над Індією. Кіп не мав жодного уявлення про те, де опинився після прощання зі своєю командою. Високо під стелею на роликах висіла карта. Одного дня хлопець опустив її аж до підлоги. Каунтсберрі й околиці. Укладено Р. Фоунзом. Укладено на замовлення містера Джона Холлідея.

«Укладено на замовлення…» Кіп закохався в англійську.

Вони з Ханою в нічному наметі, Кіп розповідає про вибух в Ериті. Бомба вагою двісті п’ятдесят кілограмів вибухнула, коли лорд Саффолк знешкоджував її. Загинули також містер Гартс, міс Морден і четверо саперів, котрі проходили навчання в лорда. Травень 1941-го. Сінгх уже рік був частиною Саффолкового підрозділу. Того дня він вирушив до столиці разом із лейтенантом Блеклером, чистив околиці шляху, котрий лондонці називають «Слон і замок», від бомби «Сатана». Вони працювали над знешкодженням бомби вагою чотири тисячі фунтів і були страшенно виснажені. Він згадував, як підвів погляд і побачив, що кілька офіцерів-розмінувальників указують пальцями в його напрямку, і здивувався, що могло трапитися. Можливо, вони знайшли ще одну бомбу. Вже минула десята година ночі, і Кіп страшенно втомився. Він мав власний заряд, який чекав на нього. Сапер повернувся до роботи.