Антология - Україна-Європа

Серед відомих людей Ясс і нині в тамтешніх краях називають Орлика Пилипа Степановича.

Так, так, державний діяч України, найближчий соратник гетьмана Мазепи, після передчасної смерті якого був у Бендерах проголошений гетьманом Правобережної України…

А втім, державний діяч, це сьогодні так титулують пана гетьмана Орлика в незалежній Україні, а зовсім ще недавно…

Орлики – український старшинський рід кінця XVII – початку XVIII ст. Пилип Орлик (1672–1742) – генеральний писар (1702–1708), один із співучасників зради І. Мазепи. Після Полтавської битви 1709 року втік до Туреччини. Згодом був проголошений «гетьманом». У 1711 році разом з кримськими татарами брав участь у нападі на Україну. З 1714 року перебував у Швеції, Німеччині, Польщі, Франції, Туреччині, намагався підбити їхні уряди на збройну інтервенцію проти Російської держави.

Григорій Орлик (1702–1759) – син Пилипа Орлика. Продовжував зрадницьку політику свого батька. Після поразки Туреччини в російсько-турецькій війні (1735–1739) виїхав до Франції, де намагався схилити її уряд до боротьби проти Росії. Служив у французькому війську, дістав титул графа і чин генерала. В історичних думах український народ затаврував Орликів, як зрадників», – УРЕ, т. 8, стор. 59.

Нібито українському народові більше нічого було робити, як складати «Історичні думи», у яких він «таврував Орликів». (Думи такі й справді створені, але не українським народом, а перекинчиками-заробітчанами на замовлення тодішньої компартійної ідеології, а вже вона ті «українські думи» видавала за буцімто народні.)

Такий уже був писаний і неписаний закон за панування комунізму в Україні: всіх українців, які виступали за незалежність України – бодай навіть від російського царату, – незмінно таврувати зрадниками і ворогами. Щоб кожна згадка їхнього імені – наприклад, Мазепи, – не обходилась без стандартного ярлика: зрадник. Мовляв, якщо він виступав за незалежність України, значить, виступав проти свого народу, зраджував свій народ, який спав і бачив себе в російському ярмі…

Не уникнули цих ярликів і Пилип Орлик зі своїм сином Григорієм. За панування, мається на увазі, комуністичної ідеології в Україні Радянській. Бо не просто виступав за вільну від російського царату Україну, а й був одним з тих, хто найвірніше підтримував «зрадника» Мазепу.

Ніхто інший, як Пилип Орлик сказав, як поклявся:

«…природа моя, з прадідів моїх не дозволяє мені бути зрадником, і зобов'язує мене бути вірним моєму добродійнику».

Це він, Пилип Степанович Орлик, мав на увазі Івана Степановича Мазепу і все життя вірно дотримувався цієї клятви. І був сподвижником І. Мазепи і до кінця свого життя полишився вірним своєму патронові і благодійнику та був продовжувачем його справи – боротьби за державний суверенітет України-Гетьманщини.

Він походив з давнього роду чеських баронів Орликів. Одна з гілок якого ще за доби Гуситських воєн (перша половина XII ст.) переселилась до Польщі (до того вони жили в Угорщині й Моравії), а згодом облаштувалася в Литві. Там 11 жовтня 1672 року в селі Касуті під Вільнюсом і народився Пилип Орлик, якому в майбутньому судитиметься стати не просто українцем, а – українським гетьманом. Юний Пилипко вже досягнув отроцького віку, що настає між дитинством і юністю, як сім'я переїхала до Києва. Пилипка віддали вчитися до Києво-Могилянської академії, де він, добре на той час знаючи латину та інші мови, [70] Вільно володів польською, шведською (в розмовах з Карлом XII йому не потрібний був перекладач), французькою, болгарською, сербською, італійською, німецькою, грецькою мовами – ними він розмовляв, читав і писав вільно. Рідною ж йому на все життя стала українська, що її він вивчив, коли сім'я перебралася до Києва. вивчив ще й українську – та так, що вона йому на все життя стала рідною.

Закінчивши навчання, Пилип залишився в Україні, де й розпочав службу канцеляристом, що приведе його до посади генерального писаря в уряді Мазепи, а потім і до гетьманської булави.

Ось так і започаткувався рід українських Орликів.

До речі, зберігся оригінал диплома імператора Фердинанда від 12 липня 1624 року, виданий одному з предків українського гетьмана, – «графові Орликові з Моравії», – в якому, між іншим, пояснюється, що «Орлик слов'янською мовою означає Орла…»

Дружиною його була Ганна – дочка полтавського полковника Павла Герцика. Син Григорій – генерал-лейтенант французької армії.

Всього в сім'ї було семеро дітей.