Юрий Винничук - Груші в тісті

Здесь есть возможность читать онлайн «Юрий Винничук - Груші в тісті» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2015, ISBN: 2015, Издательство: Литагент Фолио, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Груші в тісті: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Груші в тісті»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Автобіографічний роман Юрія Винничука «Груші в тісті» видавався неодноразово і завжди мав великий успіх. У ньому автор розповідає про Львів кінця 1970-х – початку 1980-х років, тобто про свою молодість: коли він фарцував (цікаво, чи всі молоді зараз знають, що це), вчився в інституті, служив у лавах армії і… любив. Любив усе – дівчат, друзів, поезію, пригоди… тобто саме життя. Тому у «Грушах…» – безліч історій, наповнених шаленим гумором (не завжди цнотливим), деколи майже вар’ятством, львівським колоритом і навіть пікантними подробицями життя львівської богеми 70-80-х років минулого століття.

Груші в тісті — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Груші в тісті», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Церемонію поздоровлення перервало прибуття контейнера з Угорщини. А мені так хотілося розгорнути пакунок з книгами!

– Я тебе вб’ю, – обіцяв Олег, стогнучи під вагою велетенських пачок з альбомами.

– Жартів не розумієш? – дивувався я. – Уродини! Це ж так класно! Я б святкував щомісяця.

– Ну і святкуй. А мене не вплутуй. Треба було бодай попередити.

– Я хотів. Але забув. Знаєш, як то буває, – замотався.

Весь час, поки ми розвантажували контейнер, мене тягнуло до пакунка, але відірватися не було змоги. Щойно ми розвантажили, як довелося відразу ж і завантажувати машину та везти книги в книгарню «Дружба». Нам з Олегом дали в поміч здорового дядька, який відразу ж заліз у кабіну, а нам довелося їхати в критій буді на книгах. Це вже була остання наша робота того дня й ми прихопили з собою речі і, звичайно ж, подарунок. В машині я вихопив пачку з рук Олега.

– От побачиш – там або пригоди, або бевеелка (томи «Библиотеки Всемирной Литературы» коштували тоді 15–25 карбованців), – пробував я відгадати, розпаковуючи книги.

Так нетерпляче я не здирав навіть сукні зі свого першого кохання. Я різко смикнув за рожевеньку стрічечку і почав шматувати папір, рвати його і розкидати клапті по машині… Але те, що постало перед нашими очима, могло з’явитися тільки в жахливому сні. З сувоїв паперу висипалися збірники віршів!!! Але яких! Ісаковський, Павличко, Борис Олійник, «Антология современной поэзии ГДР», «Антология современной вьетнамской поэзии» і т. д.

На якусь мить нас заткало і ми не спромоглися на жоден звук. Олег брав кожну книгу в руки, уважно вдивлявся в неї і, не вірячи власним очам, тицяв мені під ніс. Він не казав нічого, але в його погляді яскраво прочитувалося фраза: «Ну, що, мудак, переконався?!» Хотілося плакати і ридати, вся моя афера зійшла на пси.

– А все через ту твою ідіотку! – врешті проказав Олег.

Я не питав, кого він має на увазі, бо й так було ясно, що йдеться про Олю. Вона ж бачила, що ми у вільний час читали поезію. Вона навіть зауважила, яку. То була східна поезія. З одним тільки нюансом – то була східна середньовічна поезія. Цього нюансу Оля не зауважила. Для її милої, але не обважнілої від інтелекту голівки, вся поезія була на один копил.

Олег відкрив антологію і прочитав уголос вірш Хо-Ші-Міна. Це був абзац. У нас був похоронний настрій.

– Ну, курча лімонада, – прошипів я, – щоб я ще колись цю Олю…

– Не кажи, – зітхнув Олег.

Машина спинилася біля книгарні, і ми кинулися тарганити пачки. Людина зі злості може багато чого зробити, і ми цього разу розвантажили пачки в рекордний термін. По роботі ми зосталися з букетом квітів і книгами, які ніхто з нас не бажав привласнити. Довелося їх покинути біля сміттярки. Але залишався ще букет. Гарний між іншим букет.

– Олюсь, – сказав я, – не пропадати ж добру… Пішли на базар.

Олюсь не відразу збагнув мій фантастичний план, але слухняно поплентався на Галицький базар. У ті доісторичні часи там не було такого розмаїття квітникарів, як зараз, квітів було мало, і вони користувалися попитом. Щоправда, продавали їх самі бабусі. Отже, коли ряди квітникарок поповнилися новими квітникарями, на нас дивилося півбазару. Покупці з’являлися щохвилини, підходили до бабусь, торгувалися, купували, відходили, але жоден з них не наблизився до нас, нікому навіть на думку не спало, що квітникарями можуть бути такі два пристойні парубки.

Це вже виглядало розпачливо. Врешті якась бабуся, змилосердившись над нами, спитала:

– Хлопці, ви хочете продати ці квіти?

– Та здалося б.

– Давайте мені, я вам продам. П’ять карбованців досить?

Ми закивали головами і бабуся за хвилин десять вручила нам гроші, заробивши чесно свого карбованця. Нам відразу на душі стало легко. Додавши ще якісь копійки, ми на ці гроші купили аж чотири пляшки столового сухого вина і пішли на зустріч з нашими подружками. Після того, як ми вручили їм довідки про працевлаштування, нас було знову милостиво допущено до їхніх тіл.

4

Пропрацювали ми біля двох місяців і нас вигнали через те, що ми погано впливали на колектив. Ми любили, завізши книги у якесь районне містечко, опісля зупинитися десь у полі і валятися утрьох із водієм на траві. Ініціатором цих відпочинків був Олег, який переконував, що нема нам куди квапитися.

Та згодом директор почав засікати час і вимагати від нас пояснень, де це ми пропадаємо, і чому така сама машина набагато раніше повернула з набагато більшої відстані, а ми приперлися перед самим кінцем робочого дня?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Груші в тісті»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Груші в тісті» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Юрий Винничук - Ги-ги-и
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Місце для дракона
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Мальва Ланда
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Кнайпы Львова
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Легенды Львова. Том 1
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Легенды Львова. Том 2
Юрий Винничук
Юрій Винничук - Груші в тісті
Юрій Винничук
Юрий Винничук - Хи-хи-и!
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Сестри крові
Юрий Винничук
Юрий Винничук - Лютеція
Юрий Винничук
libcat.ru: книга без обложки
Юрий Винничук
Отзывы о книге «Груші в тісті»

Обсуждение, отзывы о книге «Груші в тісті» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x