Юрий Винничук - Груші в тісті

У середньовіччі жодних застережень проти помірного вживання вина жінками не було‚ але пиячок жорстоко карали‚ піддаючи громадському осудженню, їм вішали на шию кухоль і водили по місту. У середні віки поняття любовного напою міцно увійшло до народних легенд та куртуазної літератури. Першими його жертвами стали Трістан та Ізольда. У книзі «Jus potandi» («Церемоніал пиття»)‚ яка перевидавалася безліч разів‚ наводилися різноманітні пияцькі звичаї‚ а серед них і способи пиття на брудершафт. Один із них називався «голубиним келихом». А виглядало це так: пара зчіпляла безіменні пальці лівої руки‚ а правою рукою кожен з них брався за келих і з обох боків вони цідили вино у той час‚ як їхні вуста зливались‚ наче дзьоби голубів‚ що цілуються.

Чому, пишучи про любов, я почав з вина? Та тому, що любов і вино перебувають для мене у тісному і нероздільному зв’язку. Інколи взимку, змерзнувши, я можу випити і шкалик горілки, люблю й пиво, але зазвичай п’ю тільки вино. Ще кілька років тому я в самозаглиблених дискусіях сам із собою випивав дві пляшки. Я колись любив порозмовляти сам із собою‚ оскільки кращого співбесідника зустріти мені ще не доводилось. Шкода тільки‚ що з тих бесід мало що на ранок залишалося у пам’яті. Як, зрештою, і з тих щорічних симпозіонів, які ми з друзями влаштовуємо у Винниках і називаємо Святом винограду.

Живучи у Винниках‚ ти просто приречений на те‚ щоб вирощувати виноград і робити вино, оскільки Винники ще в середньовіччі славилися своїми виноградниками завдяки особливому клімату‚ який витворився у цій місцевості‚ розташованій у долині.

Виробляння вина у мене тісно повезене із сексом. Ви здивуєтеся: чому саме виробляння‚ а не споживання? А це тому‚ що на бутлі з вином‚ яке бродить‚ я натягую презервативи‚ зробивши у них голочкою дірку. Оскільки я справжній галичанин‚ то ніколи не дозволив би собі вжити для цієї шляхетної мети новенького презерватива‚ а тільки використаного. Ну‚ звісно ж‚ перед тим я його виполіскую, якщо це когось турбує.

Вино завше відігравало в моїх любовних стосунках дуже важливу роль. І продовжує це робити досі‚ за що я йому дуже вдячний. Ні‚ в жодному випадку не як афродизіяк. Жодних афродизіяків я ніколи не потребував‚ Бог милував. Звичайно‚ не без того щоб випити до або після‚ але зовсім не з метою загострити почуття чи якимсь чином вплинути на свого прутня. Просто я звик, що між мною і панною мусить бути хтось третій – вино.

Вино було незмінним супутником при кожному заграванні з панною, воно приємно обгортало своєю прохолодою кожне вимовлене слово, чинило мене сміливішим, настирливішим і дотепнішим, вино вивільняло моє «Я» з лушпайок умовностей, розправляло за спиною невидимі крила і дозволяло то пурхати метеликом біля носика панни, то ширяти орлом у неї над головою, то, мов колібрі, тріпотіти крильцями у неї біля вушка. Як слушно твердив Овідій: «Духу вино додає, до кохання жагу роздимає».

В юності‚ керуючись народною мудрістю «горілка в роті – п…а в роботі»‚ я неодноразово споював панночок перед тим‚ як вперше їх спокусити на гріх. І ось тоді я частенько вдавався до дивовижних експериментів‚ виготовляючи любовні напої. Перед тим я простудіював спеціальну літературу, якої у ті часи було обмаль. До вина я додавав настоянки елеутерококу (совєтський напій «Байкал» готувався саме на елеутерококу) та левзеї‚ десь вичитавши‚ що вони мають діяти просто-таки безвідмовно на панну. Але чи діяли? Важко сказати. Можливо‚ панни віддавалися зовсім не тому‚ що випили цього шаленого напою‚ а просто тому‚ що я справив на них настільки фантастичне враження. Наприклад‚ одна панна позбулася зі мною цноти після того‚ як прочитав їй свою поему. Між іншим, там ні слова не було ані про алкоголь‚ ані про секс, тільки щось досить туманне:

Вона сп’яніла від самого читання. Та коли я спробував розвинути свій успіх перед іншою панною, то зазнав поразки – вона на поезію не клюнула.

У будь-якому секс-шопі зараз можна придбати такі афродизіяки як «іспанська мушка» та йогімбе. У 1996 – 97 роках‚ коли у нас їх купити було неможливо‚ мій знайомий попросив‚ щоб я привіз йому з Польщі «іспанську мушку». А коли хто не знає, то я, редагуючи еротичний часопис «Гульвіса», ще й відкрив перший в Україні секс-шоп на замовлення. Возив я усі ці причандалля, звісно ж, контрабандою, присипані огірками і помідорами, які тоді везли з Польщі усі, кому не лінь. Десять баксів для митника на кордоні були зовсім дрібною пожертвою в порівнянні з тим, що в багажнику під овочами ховалося товару на цілу тисячу доларів.