Юрий Винничук - Груші в тісті

Але тут знову починають гнітити сумніви. А що ж буде із кухнею? Невже я отак просто без бою, дозволю себе витурити звідси? А як же чаклування над пательнями і паруючими баняками? Як мені без вдихання пари, без булькання, шкварчання, шипіння, без цього розкішного букету запахів, який обволікає, пеленає, підносить тебе у височінь і гойдає-вигойдує?

P.S. Не кожна історія має свій геппі-енд. Але ця має. Одружившись, я так і не здав ні п’яді того, що було найдорожчим. Я залишився безроздільним господарем усіх баняків і сковорідок, гетьманом сотні приправ, лицарем круглого паштету, друїдом ритуального борщу, волхвом струдлів, прецлів і цвібаків, героєм оборони кухні, моєї останньої території, моєї вежі зі свинячої кістки.

А все починалося так невинно і зовсім не з того, що мужчина спокусив жінку, а з того, що Єва дала Адамові яблуко, і яблуко виявилося першим афродизіяком. Та на цьому його афродизіякова кар’єра завершилася‚ яблуко ніколи більше нікого не спокушало на любовні справи. Зате зуміло розв’язати війну і спричинити загибель Трої.

Правда, чудовим афродизіяком виявилося вино‚ в тому числі і яблучне. Вино виробляли чоловіки. Зовсім не для того‚ щоб споїти жінку‚ хоча мистецтво споювання таке ж давнє‚ як і сам секс. З древніх часів вино незмінно супроводжує закоханих‚ скрашуючи їхні стосунки і стаючи мовби мовчазним посередником між двома статями.

Вино поруч хліба і м’яса є поживою з найбагатшою символікою‚ одним із головних елементів жертви‚ яку складали богам. Вино пов’язане з духовністю‚ оскільки алкоголь вводить людину у стан ейфорії. Святий Климент з Александрії казав‚ що вино перебуває у такому ж стосунку до хліба‚ як і життя церковне до життя світського.

Усі традиційні вірування Старого Світу бачили у вині знаряддя пізнання і втаємничення. Червона барва вина нагадує кров‚ а тому вино вважалося кров’ю виноградної лози. І так само‚ як кров‚ вино єднається з життям‚ і пекельні сили не мають до нього доступу. А що вічне життя є атрибутом безсмертних богів‚ то пиття вина дозволяє людині протягом певного часу дорівнятися богам. Вино – це також любовний напій‚ а однією з рис бога вина Діоніса була любов до людей‚ і саме з любові до людей він обдарував їх вином‚ щоб зробити щасливими.

Вино‚ винниці (тобто виноградники) й виногрона часто з’являються у повчаннях Христа‚ зокрема винниця часто символізує Царство Боже. Саме тому при давніх монастирях завше були багатющі винниці.

Одним із найпопулярніших звичаїв спокушання панни є пиття на брудершафт‚ яке передбачає опісля поцілунок. І хоч звучить це по-німецьки‚ але сам звичай походить з часів античності‚ коли мужчина пропонував жінці випити з одного келиха. Принаймні такий звичай був у Давній Греції. Але в Давньому Римі – о жах‚ яка несправедливість! – жінкам тривалий час забороняли вживати вино під карою смерти. Великий Катон (239–149 до н. е.)‚ який і сам пив тільки воду‚ висловився так: «Якщо побачиш‚ що твоя дружина п’є вино – убий її!» І бідні римлянки‚ яким доводилося бувати на бенкетах‚ мусили задовольнятися тільки узваром з родзинок. Уявляєте‚ як вони мучилися!

А все тому‚ що вино ототожнювалося з кров’ю. Вважалося‚ що жінка‚ п’ючи чужу кров‚ чинила мужолозтво. І немає значення‚ що то була кров рослини. Крім того‚ знаючи‚ що вино відкриває людині якісь нові обрії‚ давні римляни вважали‚ що це абсолютно зайве і шкідливе для жінок‚ бо спонукатиме їх до балаканини‚ втручання у розмову‚ а може‚ й до магічних видінь, тому краще‚ аби жінка була мовчазною, це їй більше личить. Вино ж бо ґвалтує розум‚ а зґвалтована жінка уже ніколи не буде цнотливою і чистою. Саме римляни запровадили звичай цілувати жінку у вуста після її повернення додому‚ аби переконатися з її подиху‚ що вона не вживала вина.

З часом жінкам забороняли пити лише «tementum» – вино першого витискання, натомість усі вторинні вина були дозволені. Греки були куди демократичніші. Ще Аристотель помітив‚ що жінки піддаються сп’янінню у меншій мірі‚ аніж чоловіки‚ однак не підтвердив це жодними доказами. Але докази не забарилися‚ бо на одному із симпозіонів‚ де обговорювалася ця сентенція‚ слово взяв Сулла і висловив припущення‚ що оскільки жінка істота волога‚ то «вино‚ потрапивши у таке вологе середовище‚ втрачає свою силу».

Аристотель вважав, що той, хто випиває келих одним духом, менше п’яніє, бо вино, яке вливається швидкою течією, відразу просочує тіло наскрізь. «А ми часто бачимо, що жінки п’ють саме так. Постійне виділення вологи і очищення свідчать, що їхнє тіло від природи пористе і пронизане мовби вологогінними каналами. Потрапляючи у них, вино швидко виходить, не затримуючись у найголовніших місцях, порушення яких і викликає сп’яніння».