Пауло Коэльо - Брида

Але вона думала зовсім про інше. Вона хотіла тільки знати, чи чоловік, який тепер так ніжно її обіймав, був колись її частиною.

Баржа підпливла до них зовсім близько, і музика, що звучала на ній, заповнила все довкола. Люди, які сиділи за іншими столами, теж урвали свої розмови, намагаючись зрозуміти, звідки долинають до них ці звуки, бо всі мали дитинство та юність, танці у школі, усі колись утішалися казками про непереможних воїнів і чарівних фей.

– Я кохаю тебе, Лоренсе.

І Бриді дуже захотілося, аби цей хлопець, що стільки знав про світло зірок, мав у собі бодай частку від того створіння, яким колись була вона.

«Нічого в мене не виходить».

Брида сіла на ліжко й узяла пачку сигарет, що лежала на нічному столику біля голови. Усупереч своєму звичаю, вона вирішила закурити натщесерце.

Залишилися два дні до її наступної зустрічі з Віккою. Протягом цих двох тижнів вона не втрачала певності, що зможе показати себе якнайліпше. Вона поклала всі надії на процес, якого навчила її та гарна таємнича жінка, й докладала всіх можливих зусиль, щоб не обманути її сподівання; але колода карт не хотіла розкривати їй свою таємницю.

У три попередні ночі, щоразу закінчивши свій експеримент, вона відчувала бажання заплакати. Вона почувала себе незахищеною, самотньою й мала таке враження, що велика нагода прослизає в неї між пальцями. Не раз її змагало відчуття, що життя ставиться до неї не так, як до інших людей: їй надавалися всі шанси для того, щоб вона могла чогось досягти, та коли вона вже наближалася до своєї мети, земля під нею розколювалася, й вона падала у провалля. Таких невдач вона зазнавала у своєму навчанні, у стосунках із кількома чоловіками, в яких закохувалася, у мріях, якими ніколи не ділилася з іншими людьми. І те саме відбувалося з дорогою, якою вона хотіла піти.

Вона подумала про Мага; можливо, він зміг би їй допомогти. Та вона пообіцяла самій собі, що повернеться до Фолька лише тоді, коли піднесе свої знання магії до того рівня, коли не буде соромно прийти до нього.

А тепер їй здавалося, що такого рівня вона не досягне ніколи.

Вона довго лежала в ліжку, перш ніж примусила себе підвестися й приготувати вранішню каву. Зрештою таки набралася мужності й наважилася зустріти не новий день, а «Темну Ніч Повсякдення», як мала звичай казати після свого досвіду, пережитого в темному лісі. Вона зготувала каву, подивилася на годинник і побачила, що часу ще досить.

Підійшла до полиці й знайшла між книжками папірець, який їй дав книгар. Існують й інші дороги, втішала вона себе. Якщо вона змогла зустрітися з Магом, якщо змогла знайти Вікку, то зрештою знайде й особу, котра навчить її в такий спосіб, який вона спроможна буде зрозуміти.

Однак вона знала, що це не виправдання.

«Я зазнаю’ невдачі в усьому, що починаю», – подумала вона з гірким почуттям.

Можливо, через короткий час життя це помітить і перестане надавати їй ті можливості. А може, навіть перекриє перед нею всі дороги, перш ніж вона встигне звернути бодай на одну.

Але такою вона була й щодалі почувалась слабшою, менш спроможною змінитися. Кілька років тому вона ще була спроможна критикувати себе, була спроможна на героїчні вчинки. Але тепер уже звикла до своїх помилок. Вона знала й інших таких людей – вони звикали до своїх помилок і за короткий час починали сприймати їх як досягнення та чесноти. І тоді було вже пізно змінювати своє життя.

Вона подумала про те, що, може, краще не телефонувати до Вікки і просто зникнути з її поля зору. Але ж існувала й книгарня, до якої вона потім не посміє прийти. Бо книгареві навряд чи сподобається, якщо вона отак знехтує його порадою. «А зі мною нерідко бувало так, що, припустившись необачного вчинку щодо однієї особи, я втрачала й інших, чиє добре ставлення було для мене неоціненним». Вона не повинна вчинити так само й тепер. Адже вона вийшла на ту дорогу, де налагодити важливі контакти надзвичайно важко.

Вона зібралася з духом і набрала телефонний номер, записаний на папірці. Вікка відразу взяла слухавку.

– Я не зможу прийти сьогодні, – сказала Брида.

– Ні ти, ні слюсар-водопровідник, – відповіла Вікка.

Брида на мить розгубилася, не зрозумівши, що саме хотіла сказати їй співрозмовниця.

Але Вікка одразу пояснила, що в неї виникли проблеми зі зливальницею на кухні, що вона вже кілька разів викликала майстра, щоб він її полагодив, але той досі так і не з’явився. Вона почала довгу розповідь про старовинні будинки, які мають величний вигляд і безліч нерозв’язних проблем.