Владимир Войнович - Малиновий пелікан

– Даруйте, Ваша Високовеличність…

– Як ви мене назвали?

– Великовисочність, – поправився він.

– Ось цього непотрібно. Зовіть мене просто Іваном Івановичем.

– Гаразд, Ваша Великовеличність, Іван Іванович. Ми населенню регулярно все роз’яснюємо. Боремося з зайвою вагою, розповідаємо про шкідливість ожиріння, наші лікарі-дієтологи проводять велику роботу по пропаганді здорового способу життя і поміркованого харчування. Запроваджуємо в життя різні дієти.

– Користі від ваших запроваджень я ніякої не бачу. Люди й надалі переїдають, ходять вгодовані, задоволені життям. Такі революції не звершують.

– Так, – погодився міністр, – на жаль, значна частина не реагує на наші заклики.

– Треба не закликати, а діяти рішуче. Референтам наказую підготувати указ про запровадження з завтрашнього дня карткової системи. Ввести суворе раціонування. Кожному у відповідності зі зростом і специфікою роботи від восьмисот до тисячі калорій. Щоб невдоволення населення виникло, але не виявилося з самого початку занадто сильним і руйнівним, необхідно пояснювати людям, що помірковане харчування в їхніх же інтересах. У зв’язку з цим на всіх упаковках з їжею розмістити попередження такого типу: «Надмірне харчування шкодить вашому здоров’ю», «Надмірна вага є причиною інсультів та інфарктів». Запитання є?

– Є, якщо дозволите.

– Ну?

– У мене, дорогий наш Іван Іванович, є міркування, що можна обійтись без всіляких карток. У тому розумінні, що взагалі припинити продаж населенню продуктів харчування.

Я поглянув на нього уважно.

– А ви, батечку, я бачу, екстреміст.

– Я? – перепитав батечко і затремтів від страху.

– Ну, а хто ж ви, як не екстреміст? Ви що, хочете людей голодом заморити? Але якщо у вас є бодай пара звивин, мусите ви розуміти, що голодна людина не здатна на революцію. Голодна людина не здатна на осмислене повстання. Голодну людину легко придушити, бо вона голодна, вона слабка, вона не може чинити спротиву, а тим паче повставати. Запам’ятайте і запишіть: для революції найбільш придатні люди не голодні, а ті, що недоїдають. Запишіть це в свої айфончики і позначте, що копірайт мій. При передруці посилання на першоджерело обов’язкове.

Уві сні час вимірюється інакше, ніж наяву. Десь у статті про сон і сновидіння я вичитав такий приклад. Сплячій людині на шию упала крапля води, і вона тут-таки з криком прокинулася. Але за мить між падінням краплі і пробудженням їй приснилося, що її заарештували, посадили в тюрму, судили, присудили до смерті, було довге і важке прощання з рідними, потім дорога до ешафоту на відкритому возі, потім гільйотина, ніж падає на шию, і людина з жахом прокидається.

Ось і в моєму, очевидно, сні (якщо я спав) час сильно розтягнувся. А до того часу, коли я вкотре прокинувся, все населення нашої країни поголовно, крім окремих особливо відданих державі індивідуумів, було посаджено на сувору дієту. Все це, ясна річ, супроводжувалося пропагандою. По телебаченню та іншими засобами масової інформації. Для того, щоб все-таки пом’якшити реакцію і викликати революцію, якусь таку бархатну чи суконну, чи якусь таку взагалі-то не надто жорстоку, ми народ підготували, щоб він звірствував, але не занадто, щоб була революція, а не бунт бездумний і нещадний, і тому провели велику роботу, пояснили людям, що це для їх же користі, показали їм по телебаченню товстих американців, які обжираються гамбургами і попкорном, запропонували всім користуватися широкою сіткою дієтичного харчування «Їмо потроху», розкидану по всій країні відомими братами-режисерами. Коротше кажучи, народ потроху пошумів, але потім заспокоївся і, зрештою, знайшов задоволення в невпинному похуданні. Було досягнуто велику користь для народного господарства країни. Було збережено величезну кількість їжі і життів тварин: свиней і м’ясних корів. Значна частина зекономленого продовольства була направлена на експорт, що благотворно позначилося на державному бюджеті, збільшивши особисті доходи чиновників, що його розкрадали. Революційним настроям зазвичай сприяє контраст між доходами народних представників і самим народом. Тому я збільшив утричі зарплати депутатів і чиновників вищого рангу, а заодно звільнив їх від обов’язку носіння дзьобів, щоб на випадок революції і необхідності ховатися вони могли видавати себе за простих людей. Останнім указом вони були невдоволені, бо бути схожими на простих людей, доки нема революції, не бажали.