Джоанн Харрис - Шоколад

Арманда назвала це хрестовим походом. Знаю, вона хотіла образити мене, і проте… З думкою про наш конфлікт, що зростає, мене охоплює захват. Чи можливо, що я дію за велінням самого Господа нашого?

От навіщо я приїхав у Ланскне, mon père . Щоб захистити свій народ. Урятувати його від спокуси. І коли Віана Роше побачить, наскільки велика влада церкви – наскільки великий мій вплив у цьому місті, де кожна душа покірна мені, – вона зрозуміє, що програла. На що б вона не сподівалася, до чого б не прагнула. Вона зрозуміє, що їй не можна тут залишатися. Що в неї немає шансів на перемогу.

І я здолаю її.

Одразу після церковної служби прийшла Кароліна Клермон. З нею її син – високий хлопчик з блідим невиразним обличчям, на спині – ранець. У Кароліни в руках стосик оголошень, написаних від руки на жовтому папері. Я посміхнулася обом. Крамничка майже порожня. Своїх перших завсідників я чекаю о дев’ятій ранку, а зараз ще тільки пів на дев’яту. За прилавком сидить одна Анук. Перед нею недопита чашка з молоком і pain au chocolat . [17] Хліб із шоколадом ( фр. ). Вона весело подивилася на хлопчика, невиразно змахнула пирогом, начебто вітаючи його, і далі снідала.

– Вам допомогти?

Кароліна озирнулася з виразом заздрості й несхвалення. Хлопчик дивиться прямо перед собою, але я бачу, що йому хочеться глянути у бік Анук. Вид у нього чемний і похмурий, блискучі очі під довгими віями непроникні.

– Так, – неприродно бадьорим тоном оголошує вона, оголюючи зуби в сліпучій, нудотній, як цукрова глазур, посмішці. – Я всім розношу оце… – Вона змахнула стопкою оголошень. – І хотіла б попросити вас повісити одне у вітрині вашої крамниці. – Вона простягнула мені оголошення. – Їх усі вішають, – додала вона, начебто це якось могло вплинути на моє рішення.

Я взяла оголошення. На жовтому папері масно виведено чорними прописними літерами:

– Навіщо мені це? – Я спантеличено насупилася. – Чого це я повинна відмовляти комусь в обслуговуванні?

Кароліна кинула на мене погляд, сповнений жалості й презирства.

– Ви в нашому місті новенька й ще багато чого не розумієте, – із солоденькою посмішкою говорить вона. – Деякий час у нас були проблеми. Це просто запобіжний захід. Я сумніваюся, що хтось із цих типів завітає до вас. Але краще вже заздалегідь потурбуватися про безпеку, ніж потім шкодувати, як ви вважаєте?

– Про що шкодувати? – Я, як і раніше, нічого не розуміла.

– У нас з’явилися цигани. Річкові бурлаки, – з нетерплячими нотками в голосі пояснює вона. – Вони знову повернулися й мають намір… – Вона вишукано наморщила носика, зображуючи відразу. – Займатися тут усім, чим їм заманеться.

– І що ж? – м’яко допитуюся я.

– А ми маємо дати їм зрозуміти, що не станемо цього терпіти! – Кароліна починала хвилюватися. – Домовимося усією громадою, що не станемо обслуговувати цих людей. Нехай забираються геть.

– Ось воно що. – Я розмірковувала над її словами. – А як ми можемо їм відмовити? – поцікавилася я. – Якщо ці люди мають у своєму розпорядженні гроші, які вони хочуть витратити, хіба можемо ми їм відмовити?

– Звичайно, – роздратовано відповідає вона. – Хто нам заборонить?

Я поміркувала ще хвилину й повернула їй оголошення. Кароліна здивовано вп’ялася у мене поглядом.

– Ви не станете вішати оголошення? – Її голос піднісся на пів-октави, при цьому втративши інтелігентне звучання.

Я знизала плечима:

– Мені здається, якщо хтось бажає витратити тут гроші, я не маю права відбирати у нього таку можливість.

– Але ж місцеве суспільство… – наполягала Кароліна. – Хіба ви хочете, щоб типи на кшталт цих – бурлаки, злодії, араби , зрештою…

У пам’яті спливли похмурі нью-йоркські воротарі, паризькі дами, туристи з фотоапаратами біля базиліки Сакре-Кер, [18] Базиліка Сакре-Кер – католицький храм в Парижі, розташований на вершині пагорба Монмартр. обличчя довгоногої дівчинки-старчихи в короткому платтячку, з якого вона виросла… Кароліна Клермон виховувалася далеко від великих міст, але ціну модним дорогим речам знає: скромний шарфик у неї на шиї позначений ярликом фірми «Гермес», і пахне вона парфумами від «Коко Шанель». Я не хотіла говорити грубощі, але не стрималася.