Джоанн Харрис - Шоколад

І все-таки ми зробили великий стрибок. Безликі готельні номери, мерехтіння неонових вогнів, мандри з півночі на південь за велінням гадальної карти – усе це тепер не для нас. Нарешті ми, Анук і я, збили пиху з Чорного чоловіка, він утік, і ми побачили його справжнє обличчя. Виявилося, що він просто блазень, карнавальна маска. Тут ми не можемо залишатися вічно. Але, можливо, Рейно проторував для нас шлях у якесь інше місце. Завдяки йому ми зможемо назавжди осісти в якомусь приморському містечку. Або в селищі біля ріки, з полями й виноградниками. Імена ми змінимо. Інакше буде звучати й назва нашої крамниці. Наприклад, «Чудесний трюфель». Або «Чудові спокуси» – на згадку про Рейно. І цього разу ми візьмемо з собою стільки добрих спогадів про Ланскне… Я тримаю в долоні подарунок Арманди. Монети важкі, важкі. Золото червонувате, майже як волосся Ру. І знову я подумала, як вона здогадалася… Який сильний дар ясновидіння мала ця жінка. Ще одна дитина – цього разу не від невідомого батька. Дитина від хорошого чоловіка, нехай той ніколи й не довідається про неї. Цікаво, чи успадкує вона його волосся, його димчасті очі? Я чомусь переконана, що в мене народиться дівчинка. Навіть знаю, як її назву.

Усе інше можна залишити в минулому. Чорний чоловік зник назавжди. Мій голос змінився, став більш впевненим, звучним. Прислухаючись, я розрізняю в ньому нові, до болю знайомі інтонації. Зухвалість, мабуть, навіть радість. Я розпрощалася зі своїми страхами. І з тобою попрощалася, maman , хоча твій голос, що звертається до мене, буду чути завжди. Мені більше не треба боятися власного відбиття в дзеркалі. Анук посміхається уві сні. Я могла б залишитися тут, maman . У нас є будинок, друзі. Флюгер за моїм вікном крутиться, крутиться… Я уявляю, як слухатиму його рипіння день у день щотижня, щороку. Уявляю, як дивлюся зі свого вікна на зимовий ранок. Новий голос у мені регоче, начебто вітаючи моє повернення додому. У мені тихо, ніжно перевертається нове життя. Анук говорить уві сні, белькоче щось нерозбірливе. Її маленькі долоньки стискують моє плече.

– Будь ласка, maman … – Мій светр заглушає її слова. – Заспівай мені пісеньку. – Вона розплющує очі. Синьо-зелені, як земля, що її видно з великої висоти.

– Гаразд.

Вона знову заплющила очі, а я тихо заспівала:

Сподіваюсь, що цього разу я просто співаю колискову. Що цього разу вітер її не почує. Що цього разу – хоча б одного разу – він полетить без нас.

Цього разу – ні, мовчки заприсяглася я собі. Цього разу ми не поїдемо. Що б не трапилося. Але, навіть поринаючи в сон, я усвідомлюю, що ця думка мені самій здається такою ж бажаною, як і неймовірною.

Традиційна фігура карнавалу у середньовіччя, коли епідемії чуми забирали тисячі й тисячі життів. ( Тут і далі прим. перекл., якщо не вказано інше. )

Матінко, матусю ( фр. ).

Месьє кюре, панотче ( фр. ).

Отче ( фр. ).

Десерт з винних ягід, родзинок, горіхів та мигдалю.

Шкільний учитель ( фр. ).

Від les marauds ( фр. ) – зневажені.

Кицю, кицю, ти куди? Зла мені ти не роби ( фр. ).

Кондитерська, де продають вироби з шоколаду ( фр. )

Еверглейдз – національний парк у штаті Флорида, об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, де збереглися рідкісні види тварин і рослин.

Народна назва карти пік, символ якої нагадує виноградне листя. ( Прим. ред. )

Люба, мила ( фр. ).

Суп з риби, вельми популярний на середземноморському узбережжі Франції.

Острівці Флорида-Кіз – довга видовжена коса в Атлантичному океані, по інший бік якої пролягає Мексиканська затока.

См. прим. 10.

Бідонвіль – злиденний район, забудований саморобними халупами.

Хліб із шоколадом ( фр. ).

Базиліка Сакре-Кер – католицький храм в Парижі, розташований на вершині пагорба Монмартр.

Страва дня.

Найвища нагорода у Франції, яку присуджує президент Республіки за військові або громадянські заслуги.