Эмили Локхарт - Ми були брехунами

Ось я й піймалася.

Вона знала про нас із Ґетом. І вона могла відібрати його в мене. І відібрала б.

Я була закохана.

Я пообіцяла виконати все, що вона попросить.

Коли я сказала дідусеві, як обожнюю Уїндермір, він усміхнувся і запевнив, що одного дня в мене народяться прекрасні діти. Ще він додав, що у Бесс загребущі руки, а він навіть не збирався віддавати їй наш будинок. Але згодом Міррен повідомила, що він обіцяв Уїндермір Бесс. «Я подбаю про тебе, – сказав він. – Дай мені лише трохи часу влаштувати так, щоб Пенні не втручалася».

МИ З ҐЕТОМ ходили на тенісний корт увечері, за пару днів до того, як я полаялася з мамою. Ми мовчки кидали м’ячик Принцу Філіпу та Фатімі.

Нарешті Ґет заговорив:

– Ти помічала, що Гарріс ніколи не називає мене на ім’я?

– Ні.

– Він звертається до мене «молодий чоловіче». Типу: «Як минув шкільний рік, молодий чоловіче?»

– Чому так?

– Тому що, коли він назве мене «Ґет», для нього це означатиме: «Як минув твій шкільний рік, індійський хлопче, чий індійський дядько живе в гріху з моєю чистою білою донькою? Індійський хлопче, якого я застукав, коли він цілувався з моєю безцінною Кейденс?»

– Думаєш, він має це на увазі?

– Він терпіти мене не може, – запевнив Ґет. – У глибині душі. Можливо, я подобаюся йому як людина, можливо, йому навіть подобається Ед, але він не може вимовити мого імені й не може поглянути мені у вічі.

Так воно й було. Тепер, коли він це сказав, мені це стало очевидно.

– Я не кажу, що він хоче бути з тих, хто визнає лише білих, – продовжував Ґет. – Він знає, що не повинен бути такою людиною. Він – демократ, він голосував за Обаму, – але це не означає, що йому комфортно, коли люди з іншим кольором шкіри стають членами його бездоганної родини. – Ґет похитав головою. – Він нещирий з нами. Йому не подобається те, що Керрі з нами. Він не називає Еда «Ед». Він кличе його «сер». І він не марнує жодного шансу, аби продемонструвати мені, що я аутсайдер. – Ґет погладив м’які собачі вуха Фатіми. – Ти бачила, як він поводився на горищі. Він хоче, щоб я тримався якнайдалі від тебе.

Я сприйняла поведінку дідуся інакше. Я вважала, що він був спантеличений тим, що побачив нас. Але зараз несподівано я зрозуміла, що сталося. «Обережно, молодий чоловіче! – сказав тоді дідусь. – Голова. Ви можете забитися». Це була погроза.

– А ти знаєш, що мій дядько восени освідчився Керрі? – спитав Ґет.

Я похитала головою.

– Вони разом уже майже дев’ять років. Для Вілла і Джонні він як тато. Він став на коліна й освідчився Кейді. Покликав нас трьох і мою маму. Прикрасив квартиру свічками й трояндами. Ми всі вдяглися в біле і принесли їжу з того великого італійського ресторану, який так подобається Керрі. Він увімкнув Моцарта на стереосистемі. Ми з Джонні постійно запитували: «Через що весь цей клопіт? Адже вона живе з тобою, чувак». Проте він хвилювався. Він купив обручку з діамантом. Ну, менш із тим, вона прийшла додому, і ми вчотирьох заховалися в кімнаті Вілла, лишивши їх наодинці. Ми планували вибігти звідти із привітаннями, але Керрі сказала «ні».

– Я думала, що вони просто не бачать сенсу одружуватися.

– Ед бачить. Керрі ж не хоче жертвувати своїм тупим спадком.

– Вона навіть не говорила з дідусем.

– Ось у чому річ. Усі завжди радяться з Гаррісом про все. Нащо дорослій жінці просити в батька дозволу на весілля?

– Дідусь би її не зупинив.

– Ні, – погодився Ґет. – Але ще тоді, коли Керрі вперше приїхала з Едом, Гарріс чітко дав зрозуміти, що всі гроші, які їй призначалися, зникнуть, якщо вона вийде за нього. Суть у тому, що Гаррісу не подобається Едів колір шкіри. Він расистський покидьок, та й Тіппер була такою самою. Так, я люблю їх обох з багатьох причин, і було більш ніж щедро з їхнього боку дозволяти мені приїздити сюди щоліта. Мені хочеться думати, що Гарріс справді не усвідомлює , чому саме йому не подобається мій дядько, але він не любить його достатньо, аби не позбавити спадку найстаршу доньку.

Ґет зітхнув. Я любила форму його підборіддя, дірку на футболці, записки, які він мені писав, те, як працював його розум, рухи, які він робив руками, коли говорив. Тоді мені здавалося, що я повністю вивчила його.

Я нахилилася і поцілувала його. У цьому досі була якась магія – я цілую його, а він цілує мене у відповідь. У тому, що ми показували одне одному свою слабкість і вразливість.

– Чому ми раніше ніколи не говорили про це? – прошепотіла я.

Ґет знову мене поцілував.