Настя Абламська - По струні. vol.1 Початок піднесення

Я, взагалі-то, за це стипендію отримую. Відійди, старичок, зараз майстер покаже на що він здатен.

Куди ти рукою в живіт, ідіоте?

Не плач, рюмса. Зараз нащупаю жовчний камінь, витягну, ти хворого зашиєш і все буде ОК.

Який жовчний камінь? Їх не так дістають.

Справді? Тоді що це таке?

Хм... По-моєму, це селезінка.

А по-моєму, апендикс.

Селезінка.

Апендикс.

Селезінка.

Апендикс.

Сел... Та ну тебе!

Слухай, а може це взагалі пряма кишка?

Ти вирвав у людини пряму кишку?

Ой, невелика втрата. Живуть же з кишкою завдовжки трохи менше метра і нічого – живі-здорові.

Ну, нехай.

Зате тепер я знаю, чим покормити кішечку біля смітника. Оце буде сьогодні бенкет у Люсінди!

Щоб вона вдавилась... Стоп, а це не кров плюхкає з розірваного кишечника?

Ні, це сперма. Ну звісно, що кров!

От що ти натворив? Нас же виженуть звідси!

Нічого страшного. Зупинимо кровотечу джгутом та й по всьому.

Так, можна... А бинтувати як: хрест-навхрест чи може зробити ,,чепець”?

Роби ,,чепець” – так надійніше.

Почекай-почекай. А як він буде випорожнюватись?

Значить, не буде випорожнюватись. І взагалі, хай не їсть. Тоді і проблем буде менше.

Ладно, тьху на це! Давай далі.

Сухожилля тільки не зачепи.

Що?

Я кажу... Ну, я ж просив.

Хай, пізніше зашиємо. А от що це за мішечок?

Протни його голкою – заразом і дізнаємось.

Зараз... Ой, а з нього ллється сік.

На запах терпкий.

Це сеча!

Ти з дуба впав? Яка в біса сеча?!

А що це по-твоєму?

Це? Це... це ж... Як тобі не соромно не знати цього?

А він сидів би, неначе в залі театру, і дивився б на вандалізм власного тіла. Бачив би себе непритомним, безпомічним, хворим. Вистава ,,Специ нашого краю”, ява 3 під кодовою назвою ,,Ножі-пістолети-скальпери” розважить його на деякий час, проте примара Летальний Результат візьме за руку й потягне за собою. Там буде сама ТЕМРЯВА. Темрява зашиє рота. Темрява виїсть очі. Темрява оближе шкіру кислотним язиком. А коли через 4 567 345 205 годин 42 хвилини і 7 секунд зійде сонце, від нього залишиться сам попіл і дим. М-м-м... попіл і дим... І він пустить гнійне коріння.

Здається, наркоз закінчується... Що будемо робити?

Тікати!

Та почекай ти! А якщо ми тут...

ааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа

По його обличчю починають повзати руді мурашки. Він різко скочує на ноги й починає обтрушуватись. Відчуває у декількох місцях свербіж. Чорний Ворон чухається, але виходить тільки гірше. Стиснувши зуби йде далі. Тепер він уже не дивиться вгору – спостерігає за перебігом матерії у себе під ногами. Ніякі звуки навколо його не обходять. Хай хоч бомба розірветься, а він і вухом не поведе. Трав’яні хащі, повалені дерева, мурашники, шишки, пісок – це все, що хоч трохи його цікавило... Чи він змушував себе цим цікавитись?

Потім він побачив воду, що слабкими хвильками накочувала на його носки. Невелике лісове озерце. Хм, а яка тут глибина? Як це можна перевірити? Він дивиться на дзеркальну поверхню води: а чом би й ні? І пішов уперед. Холодно і мокро. Коли він забрів по коліна, переставляти ноги стало важко. Та все ж ішов. Вода підступила до пояса. А йому однаково байдуже. Попросту начхати. Начхати навіть на шум бризок позаду себе, на те, що його підхоплюють під руки і тягнуть до берега спиною вперед. Коли до нього це почало доходити, він починає робити спроби вирватись, починає дригати ногами, забризкуючи все (разом з собою) довкола, починає сіпатись і вириватись. Його голову опускають під шар води. Він мало не захлинається. Тільки-но повітря знову стає доступним, він глибоко віддихується, періодично кашляючи роздираючим горло кашлем. Потім він опиняється на землі. Його ляскають по лицю, просячи отямитись. Він відбивається як може. За тим не витримує, схоплює обидві руки й повільно вивертає їх.

А-а... Боляче, ідіоте! Відпусти-відпусти, я не буду більше тебе бити...

Чорний Ворон підіймає очі і бачить перед собою Емону. Великим зусиллям розщеплює свої пальці і відпускає її. Після чого отримує підзатильник.

Що ти в біса робиш?! Ти думаєш своєю головою чи ні?

Він не хоче вислуховувати нудну лекцію на тему ,,Здоровий глузд: стабільний стан чи ознаки божевілля?”, а тим паче різні свого роду образи в свою сторону. Хлопець лягає повністю на землю й перевертається на правий бік.

...Ти хоч розумієш, що щойно мало не натворив? Хочеш довести нас тут усіх до білої гарячки?

Він бачить її ноги. І те, як вона присідає перед ним на коліна, опускається на п’ятки. Вона мовчить. Не кричить на нього, не намагається вбити йому щось у голову, не намагається принизити. Вона просто мовчить...