Настя Абламська - По струні. vol.1 Початок піднесення

Рідко з ними була Емона: вона старалася якнайменше попадатися на очі, завжди приходячи пізно, і всього раз чи двічі сиділа з разом з усіма, та й то недовго. Сопляк ніколи не досиджував до кінця і, тільки-но його кликав сон, він з першим позіхом йшов до себе. Христина дочікувалась, коли Чорному Ворону набридне грати на гітарі, а доти була його вірною слухачкою. Її не приваблював рок і вона не шаленіла від металу, покладаючись на музичні смаки інших, яких підкорили r’n’b, попса та клубні композиції, тому вона не знала нічого про живу музику, а тим паче про тяжкий рок, але вона добровільно здалася в полон гітарним звукам, новим для неї і для її слуху. Дівчина була вражена його вмінням і тепер остаточно переконалася, що можна не мати великого віку, щоб підкорити собі слухачів своєю майстерністю, виробленою довгими роками, а достатньо лише цілком віддатися улюбленій справі, щоб за невеликий термін зачарувати весь світ. Це твердження вона не раз собі повторювала, прислухаючись до найменших коливань звуків. Та про що ж увесь час думав Чорний Ворон? Інколи він розповідав їй, не вдаючись до подробиць, що йому мучило в ті хвилини, коли він поринав у спогади, але частіше їхні розмови не мали нічого змістовного і були безглуздими, про такі неважливі речі, що не слід про них заводити й мови, проте вони отримували від них більше задоволення, ніж якби тема було більш продуманою. Їй подобалось проводити з ним час, досиджуватись до пізньої ночі, говорити з ним в перервах і слухати його музику: не мав нічого спільного з іншими людьми, він є чимось новим, відкриттям, особистістю, що не боїться відрізнятися і висловлювати свою думку, яка не співпадаю з думкою оточуючих – це притягує. Їй подобалось, коли Сопляк був з ними, як вони потім вдвох знущалися один над одним, а вона стежила за цим і ледве стримувала посмішку. А Емона просто тягала її повсюди з собою, показуючи, як можна прожити без копійки в кишені, ну і заразом роздивитися місто.

Вона помалу вчилася тут жити. Вона звикала до цієї компанії. Їй вже не страшно...

Чорний Ворон прокинувся від шуму. ,,Мабуть, це знову п’яні виходи Сопляка,” – подумав він. Виглянув у вікно – ще тільки-но почало світати. І чому тому не спиться в таку рань?

Хлопець спробував не зважати, але не зміг, хотів відволіктися, проте не було на що, накрився з головою – не допомогло, поклав зверху подушку – результат той самий. Вирішив в усьому розібратися. Відкриває двері, а там серед коридору стоїть абсолютно голий Сопляк з трусами на голові, наче на знак протесту, з гітарою в руках, струни якої він час від часу пощипував, зате постійно орав:

Та-а-ба-да-да-да-а-а... та-ба-да-а-а... и кам-ба-ла-а-а-ла-ла-а-а-а-а-а-а-а... Хэй! Таба-таба, туба-туба, таба-таба, хала-буда...

Чорний Ворон подивився на це скептично, при піднявши одну брову.

Як закінчиш, протреш гітару – не хочу після тебе її торкатися.

И не-е по-дуууу-ма-ю-у-у... – не виходив він із ролі.

Вдягни штани: тепер тут живуть дівчата.

А я не для тебя стараюсь. Ха! Размечтался.

Чорний Ворон тільки хмикнув і пішов до ванної. Сопляк послідував за ним, наспівуючи свою пісню. Він був готовий йти за ним до кінця, проте двері так необачно зачинились перед носом. Нічого, він постоїть під ними.

Орэ-орэ, ма-ка-лай в мо-ю жизнь не на-кла-дай, там-ба-ла-ка-ла-ба-дай-лай... Та ладно, Вороныско, не сцы!

Чорний Ворон ледве встояв на ногах.

Що ж мені отак і стояти серед туалеті зі спущеними штанами?

Тогда, желаю удачи! – і знову затягує пісню: – Не сцы, Вороныско, не сцы-ы, иначе поку-сают кло-пы-ы-ы... за яйца тво-и-и... и обор-вется ди-нас-ти-й-а, обор-вется ди-нас-ти-й-а, обор-вется ди-нас-ти-й-а-а-а..., которой и вовсе уж нет.

,,Сука, весь кайф обламав!”

А что, хорошая песня! Надо будет записать.

Натягує на себе труси, насвистуючи при цьому щойно придуману мелодію.

Виходить Емона.

Що ти тут казишся?

И й-а-а пою-у-у-у кру-тую песню-у свою-у-у... Оле! Уни-кум блю-у-у-узззззззззззз.

Заткни свого рота!

Чуть что, сразу не пой, заткнись, пошел вон... Может у меня душа поэта, может мне надо самоутверждаться, развивать себя морально, расти духовно...

Заткни рота.

Вот так всегда... – понурився він. – Никто меня не понимает...

Якби ти не поводив себе, як останній виродок, можливо, думка про тебе була б іншою.

Він задумався. Поки до нього доходила інформація, вона ввійшла в кухню, взяла собі пляшку пива і навіть встигла ним збадьоритися.

А мне нравится моя жизнь! – крикнув він через весь коридор.