Брати Капранови - Кобзар 2000. Soft

Моя супутниця явно отримувала від купання значно більше задоволення, бо коли виходила з води, обличчя її виражало найвищий ступінь кайфу, а очі палали, немов два вогники. Я мимохіть замилувався її стрункою фігуркою. З волосся текла вода, струмуючи по грудях, уриваючись з них двома водоспадами та скочуючись гладеньким животом, щоби загубитися у рудуватих хащах внизу. Вона була захуда, але, чорт забирай, приємна. Від пильного споглядання дівочих принад я відчув збудження і, щоби не привертати до себе додаткової уваги, сів на пісок. Вона підійшла до мене, кинула оком і, здається, побачила причину мого маневру, від чого я збудився ще більше.

- Ви не любите купатися? - спитала вона, хитро посміха-ючись.

Я почервонів і промимрив щось незрозуміле.

Вона потрусила головою, при чому бризки полетіли на всі боки.

- Тут фантастично, правда? Я завжди сюди їздю, коли є машина, але це так рідко буває… А вам не сподобалось?

- Чого ж… - під її пильним поглядом я ладен був крізь землю провалитися.

- Тоді ще покупаємося, добре? - дівчина нахилилася, від чого я гикнув, видобула із своїх речей гребінець та заходилась розчісувати блискуче волосся. Слава Богу, погляд її при цьому сховався, і я зітхнув з полегкістю.

- А ви ніколи не думали, чому океан - він, а море - воно?

- Чесно кажучи, ні.

- А я зараз зрозуміла. Океан - він, тому що не просто тримає мене, коли купаюсь, він обіймає, сильно, як чоловік, притискає, здається, навіть мацає. Вам так не здається? І знову погляд з-під волосся.

Я розсміявся.

- Ні, мене він не мацає.

До речі, може, і справді океан - чоловік, тому мені його обійми не сподобалися.

Я, щоправда, примусив себе ще раз зануритись у ці обійми, але це було пізніше, коли сонце стало хилитися долу. Я трохи призвичаївся до свого оголеного становища і навіть збудження, що виникало при кожному наближенні моєї супутниці, вдавалося тамувати.

У голові достиг чудовий план.

Треба затриматися тут якнайдовше, а дорогою назад, чи прямо тут, в її улюбленому океані, скінчити справу. Скільки можна воловодитись? Я повинен її вбити, як би там не вихилялися стегна і не дражнили солоні від води груди.

Вона лежала собі, заховавшись за стінкою з гальки від противного вітру, і засмагала в косих сонячних променях, а я стояв та думав думу.

Сусіди наші почали збиратися додому. Від компанії відокремилась молода дівчина та пішла до океану, на ходу розв’язуючи купальника. Біля самої води вона зняла його зовсім і заходилась полоскати у хвилях, низько схилившись.

- Підглядаєте? - моя супутниця підвелася на лікті.

- Чому зразу підглядаю? Дивуюсь.

- Та я жартую.

- А я не жартую. Я дивуюсь. От зараз вона прополоще одяг і повернеться до своїх гола. Питається, а чого ж вона раніш у купальнику засмагала?

- Біс її знає, - моя супутниця сіла, гойднувши грудьми. - Це місцеві. Вони тут взагалі до одягу дивно ставляться. Хоча й католики. Туристи - ці або вдягнуті, або ні, а місцеві… А чого ви під вітром? Сідайте до мене, тут затишок, - вона поплескала по піску поруч із собою.

Я послухався. За стінкою дійсно було затишно, мабуть, тому їх тут і понабудували.

- Ми вдома теж голі купалися, - сказав я, - тільки вночі. Ви вночі купаєтесь?

Вона здвигнула плечима.

- Давайте лишимось до ночі, - запропонував я. Моя супутниця не відповіла, і я витлумачив це як згоду. Принаймі не спротив. Проте не обов’язково чекати ночі - головне, щоб сусіди пороз’їздились. Он як ці, до яких повернулася гола дівчина з випраним купальником, за кілька хвилин повдягали штани та гайнули геть у своєму мікроавтобусі. Згадають вони мене потім. Звичайно, згадають. А я і не буду критися. Зараз, коли всі роз’їдуться, я її просто втоплю, а тоді побіжу, тобто поїду до найближчого селища по допомогу. І приїду з людьми, і ми її довго шукатимемо, але знайдемо, скоріш за все, тільки вранці, бо в пітьмі нічого не розбереш. Ночі тут темні.

- Що з вами?

- Га? - отямився я від думок, коли супутниця штурхонула мене за плече.

- Я вам говорю, а ви не відповідаєте. Ви про щось таке думали?.. Боже, які у вас очі! Що ви на мене так дивитесь?

Я заплющився і потрусив головою, потім посміхнувся:

- Нічого, це я просто замислився. Ходімо купатися?

- Ходімо. Але ви на мене так подивилися, що я злякалась.

- То нічого, - я перший підскочив та подав їй руку. На обрії виднілося ще кілька компаній, тому лишався час скупатись та обсохнути перед нічним, останнім разом.

Я грайливо поплескав дівчину по стегнах. Вона посміхнулась. Вона явно була не проти, та і я був не проти, не виключено, що таки зважуся трохи пізніше, перед купанням. Тоді легше піде, вона буде мені більше довіряти. Я знаю. У мене вже був досвід.