Павло Шевченко - Волоцюги

- Подруго, у тебе тут справжня комп’ютерна Камасутра!

- Не треба - герої цілком реальні! - Артем’єва залилася сміхом так, що на її очах виступили сльози. - Так би мовити, віртуальна, але реальність! І знаєш, хто там наразі чергує в унітазі - наші політики!

Вони перекинулися ще декількома легкими жіночими непристойностями, і Людмила Сталінітівна взяла себе в руки. Часу обмаль, справи - он мобільник розривається від пропущених дзвінків.

- Добре, що зайшла, - випередила Перуншу Галина, видать, припекло. - Можеш собі уявити: у моїй передвиборчій команді - знову зрадник!

Перекинувся на сторону бандюків - щоб він узагалі перекинувся! Люся, не повіриш: а достойнішої заміни під рукою немає… Зрозуміло, потрібен досвідчений, а головне відданий вовкодав з гострим пером і світлим розумом. “Пише добре не той, хто добре пише, а той, хто добре думає!” - видала сентенцію, явно заготовану для спілкування з мас-медійною братією, така ж, як і Перунша, кандидатка в народні депутати.

У Людмили Сталінітівни, на подив подруги, не знайшлося готової відповіді. Мовляв, у самої далеко не повний комплект цього творчого матеріалу.

- Подумаю, - якось непевно пообіцяла вона і перейшла до своєї домашньої заготовки.

- Галю, є серйозна розмова, - розпочала здалеку Перунша, що означало: проблема справді архіскладна. - Під загрозою - весь наш стратегічний проект екстракорпорального запліднення! З Грецією - усе згідно з контрактом, а от поставки яйцеклітин єврейських дівчат-рецепієнтів до України обміліли майже до нуля. Ізраїльські партнери - я вчора з ними зустрічалася - зовсім безпорадні.

Бачте, останнім часом у них з цим - “затягують гайки!”. Кур’єр, сволота, злиняв! Пробувала послати іншого, - так він відразу попався ще при проходженні паспортного контролю. Навіть не попередив, гадина, що декілька разів відвідував сусідні арабські країни. Для ізраїльських спецслужб - це гірше зеленої ганчірки!..

Галина ще не знала, чим конкретно можна зарадити спільній справі, та всередині вже вирував знайомий мисливський азарт. На карту ж кинутий не просто комерційний проект на кшталт її горілчаної імперії чи виборчих політичних проектів. То так, забавки - аби гроші були! А от ідея, вважай, особисто підказана Людмилі, частинка Великого плану - екстракорпоральна реформація її знесиленого степового краю, - це…

Звичайно, роки, темна невидима сторона Місяця, що так довго не бачиться жінкою, летять мов “дим-димок від машин”. Утім, вона й зараз безстрашно кидається у зрілість (яка чудова пора!) - ніби перед нею знову бігова доріжка шкільного стадіону чи заплутаний лісовий маршрут спортивного орієнтування. У 16 років - абсолютний чемпіон України з цього виду “задоволення”! Біг, знайомі блаженство, захват від досконалості й сили свого організму, дару енергії, насолода вітром, станом особливої дзвінкості свідомості…

Скільки не намагалася привернути Людмилу на вранішні лови природою, бодай, у сусідньому парку, - ні в яку. Замкнулася на своїх трьох “б”: бізнесі, колишньому “бичкові” Вікторові, такому ж егоїсту-синочкові - батечку № 2, - і хоч кілок на голові теши! Чоловіки мають бути для жінки у кращому випадку лише дружбанами, союзниками чи колегами, у гіршому - спаринг-партнерами, з бігу… Близькість, чуттєвість, кохання - слова, придумані Орфеями для прикраси власного сексуального потягу - приємної чоловічої розваги та природного задоволення фізіологічної потреби.

Звичайно - це конспективно, але усе інше - можемо самі, аби ніхто не заважав…

Людмила чомусь не здається, усе закликає подругу згадати степове дитинство, стати… трохи ”уразливою”(!), і заглянути у вічі “власної деструктивності” - як вона каже “Калідонського кабана”. Та як від цього відмовитися, коли світ чорно-білий, ледь розслабишся - зхрумкають. Ні, тільки сила волі, непорушна власна точка зору, активні дії. До речі, саме те, чого не вистачає зараз.

- Мені наснився сон, - Артем’єва стала схожою на одного з персонажів картини Рєпіна про мисливців на привалі. - Ніби я біжу звичним маршрутом по снігу Труханового острова, а переді мною… падають яблука. “Ліголь”, “Пінова”, “Горець, “Ліза” - саме тих сортів, які доставляє мій Іпполіт з Володимирського ринку. Отак падають і котяться під ноги, заважаючи бігти…

- Ти про яблука розказуєш, чи про те, як зарадити справі?

- Кажуть, сон в руку, - рука Артем’євої потяглася до мобільного телефону, і за мить по черзі щебетала англійською з декількома далекими співбесідниками. - Іпполіте, хлопчику мій, - не підведи свою богиню! - грайливо кинула наостанок і поклала слухавку.