Павло Шевченко - Волоцюги

- Такі собі “напрочуд ефективні нейролінгвістичні технології”, - підхопив Антон своє рідне знамено. - Кожен свідомо втрачає розум поодинці, по-своєму, а божеволіє підсвідомо й уже однаково разом з усіма. Спіралями сансари до безкінечності, щораз гірше…

- Одні відверто переінакшували Слово на свою користь, іншим дуже нетерпілося донести його беззаперечно й відразу, - трохи стих Мартін. - Звели все до кіночудес, неминучої кари, мук розп’яття і чарівності воскресіння - того, що засвоювалося простіше, швид ше й переконливіше.

Як підсумок - перетворили другорядне в основне, формальне - у реальне.

- Формальна логіка бюрократії… Даруй, Мартіне, - взявся заспокоювати розпашілого професора Антон. -При цьому так підмиває сісти комусь на шию, скинути хоча б дещицю не комфортного тягаря. Ну, наприклад, на Творця. Одного разу він усе-таки зробив те, за що я йому вдячний, - дав енергію, життя, але ж особисто я його про це ніколи не просив!

Антон очікував, що масон Лютер відшмагає “бурсака”, на цей раз - за невдячність і нестримне бажання піддати іронії, скепсису “усе, що загрожує власній некондиційній шкурі”. Та професор досить швидко, вже якимись іншими нитками зумів поєднати святе і грішне.

- Недосконала природа (вона тільки вчиться) виробляє людські організми, мов наші сучасні телефабрики - естрадних зірок. Звичайно, копія все таки близька до плану Вищого Розуму. І образу Універсальної Боголюдини - справді досконалого любимого безсмертного витвору самого Творця. “Взірець-Еталон” ніколи не виганявся з “раю” -

Любов не здатна на зло, помсту - навіть заради прозріння і “повернення блудного сина”. Живе, як і раніше в Божому Світлі, і посміхається, бо баче згори тінь на землі й відображення у воді, - свою тінь і свій образ.

- Красиво й майже за легендою про Нарциса…

- Отак закохався у своє відображення і суверенний Універсум. Хитра природа (чого не скористатися нагодою!) ввібрала ту енергію-любов, якою окутує, огортає Людина своїх земних двійників, - і злилися вони! Що буде, то і буде! Душа й земне тіло, Життя, Світло, Слово і смертний будівельний матеріал, реальність, темнота ілюзій…

Сонце сідало в океан. Словесні потоки енергії, які вібрували в хатинці з розкладачки професора, “окутали-огорнули” й Антона. “Ще трохи - і маріхуана…”. Ну, не міг він після двох десятків років суцільного “вислуховування” сотень різних людей - цікавих і нецікавих, розумних і дурних, щирих і брехунів - нормально переварювати довгі монологи! Включалася якась професійна система самозахисту. Перевантаження - очі солов’їли, у вухах гуло, у голові роїлося. Старіємо… Останнім часом спасав лише диктофон і прямий прискіпливий погляд в очі співбесідникові. А що робити, коли інтерв’юер не сидить навпроти, а лежить на розкладачці в темному кутку? -…і сім земних людей, перших сім рас також постали андрогінами, жінкою-чоловіком одночасно, - закінчував міні-лекцію професор. - Хоч і недосконалі копії, однак головне Природа не могла не повторити! “Ну, от, - знову щось пропустив мимо вух.

Значить, навіть комар досконаліший, бо був створений раніше людини на мільйони років! Творець не має до нашого тіла ніякого стосунку? Віддзеркалена духовна енергія, “тіло Абсолюта” - дісталися випадково. Богочоловік, Адам, його похідне - Єва… Скоріш, це - пропагандистська витівка жреців періоду первинного накопичення патріархату. Більшість дохристиянських зображень Божества мають у собі риси і жіночого, і чоловічого начал, єдності Інь-Янь. Прамати-батько всіх нас - андроген!”.

- Та наприкінці Періоду вузол Долі розв’язується волею Бога і зв’язок усіх сутностей ослаблюється, - остаточно заплутав знесиленого напівмарксиста професор Лютер. - Земні творіння-гермафродити були розділені на чоловіків і жінок - знову ж таки згідно з волею Розуму. “Плодіться і розмножуйтеся, та не втрачайте дорогу до Безмертя і Світла…”.

Тобто робота Всевишнього не доведена до кінця, маємо такий собі недосконалий напівфабрикат, і при цьому намагаємося щось пізнати. “Не показуй дурневі незакінчену роботу”…

У пам’яті пропливли гамірливі кольорові вулички Катятані - культового містечка розваг іншого океанського півострова. Якось занесло туди разом із журналістською братією, що супроводжувала пустий хаотичний візит українського президента. Перший день никалися услід офіційній делегації. А на другий, вільний від удаваної зайнятості, пішли подивитися на нічних трансвеститів і гермафродитів.