Павло Шевченко - Волоцюги

От кум, перелюбець! А що як усе-таки примірити хай і батярський досвід (усе пізнається через нього - теорія, друже, суха!) до вищих матерій?

Протягом тисячоліть жінка трактувалася лише як фабрика з виробництва потомства. Аби мати в сім’ї три-чотири дитини, треба було народжувати мінімум удвоє більше - смертність, а потім їх годувати-виховувати, часто-густо без чоловіків, що так полюбляли змагатися на війнах. За таких умов (про ґвалтування переможцями, страждання вагітності, біль породілля - помовчимо) затуркана інтернаціональна жінка навіть не здогадувалася, що, окрім материнства, секс може приносити ще й задоволення, “вищої сили божественний екстаз, коли відключається розум і зупиняється час”…

Жіноче, милосердне християнство, принаймні, хоча б місцями, хоча б у тому вигляді, у якому ми його знаємо, уміло зіграло на цих рудиментах “історичної свідомості” й підсвідомих фройдівських комплексах жертви. “Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив з нею перелюб у серці своїм. Коли праве око твоє спокушає тебе, - його вибери, і кинь від себе; бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєни все тіло твоє було вкинене…”(Євангеліє від св. Матвія). Ерос, з якого у древніх греків розпочалося створення світу, сексуальність, насолода, любострасність (а значить - і домагання чоловіків) були кваліфіковані як гріх, породження нечистої сили. Їх викинули з релігії - кастрували релігію! Могутній бог Ерос, за участі якого ще у древніх греків створювався світ, перетворився в Купідончика, такого собі пустотливого шалапута з луком і са гай дачком зі стрілами.

Усе інше також підмінили комфортним для жінок єлеєм: любов’ю до фригідного сина Божого, що навіть не пізнав жінку, цнотливістю Божої Матері, гріхом перелюбства, цінністю страждань, праці до сьомого поту, загробного життя. Там, мовляв, уже не ґвалтують… До речі, знавці мовних першоджерел стверджують, що словосполучення “ґвалт”, “ґвалтування” один до одного перекочувало в українську саме з івриту. Моногамній за природою істоті, яка завжди прагнула сексуальної вірності чоловіка, особливо прийшлися до душі й святі, що дали обітницю безшлюбності. “Вороги чоловіка - це домашні його…”. Целібат - це святість, те, чого немає у звичайної тварюки-чоловіка…

Ну, з цим якось з горем пополам розібрався, хай живе професорське “Ісус Христос - Жінка!” і його, Антонове, кострубате “Християнство - жіноча релігія”. Щоправда, залишилася ще одна неув’язка…

- Мартіне, можливо, я й погодився б з твоїм причинно-наслідковим матріархатом, - перехопив спітнілого професора Антон, щойно той повернувся до своєї розкладачки. - Та який стосунок до християнства має індуїстсько-буддистська реінкарнація?

- Свого часу я також ставив собі це запитання, допоки не дослідив історію вселенського Константинопольського Собору 533 року нашої ери, - загримів з кутка прокуратор острова місячного каменя. - Чого вартує його декрет! Одним розчерком пера імператора Юстиніана було назавжди відкинуте наріжне знання Христа про перевтілення душ за законами карми й реінкарнації. І, знаєш, Ентоні, хто намовив його на цей крок?

- Шерше ля фам, - шукайте жінку, - навмання бовкнув Антон.

- Цього разу ти не помилився. Дружина Юстиніана була страшенно амбіційною, маніакально гордою дочкою охоронника візантійського амфітеатру. Вона розпочала свій стрімкий злет до управління імперією як куртизанка. А ставши імператрицею, взялася несамовито зачищати територію. Наказала допитати і стратити 500 своїх колишніх колежанок-повій, щоб остаточно стерти пам’ять про своє сумнівне минуле і таким чином зміцнити імідж. Боячись наслідків жахливого злочину, використала увесь свій вплив на чоловіка, щоб прибрати ще одного незручного “суддю” - знання про карми та цикли реінкарнації. Тоді вважалося: усе, що піддане анафемі “божественним наказом” імператора, - несправжнє, значить, кінці у воду. Що і зробив Кон станти но польський Собор під головуванням Юстиніана.

- Значить, до риття ям на дорогах Істини, як і занечищення її величності Жінки загалом доклалися і жіночі руки?

- Бо дуже хотіли бути схожими на чоловіків, грати за їх переконливими правилами, - Мартін закурив чергову порцію “Джакаранти”. - Утім, через десять років первинне вчення про енер - гетичну єдність Бога, Природи й істоти, необхідність вивільнення від карми, досягнення досконалості тощо було вдруге оголошене єрессю вже без впливів жінки, на ще одному корпоративному зібранні. Дослідники стверджують, що обидва Собори були нелегітимними, вето імператора - одноосібним.