— Так от, тост. За наших нових друзів: Ліринку, Бурецвіта, Мережа!
Вулик заплескала в долоні.
— Коли ви познайомитеся з нами ближче, то зрозумієте, які ми чудові. Куди! Ще не пити, ще не весь тост. Так от, щоб наші любі друзі…
— Це ви йому зараз любі друзі. А спробуйте з ним посперечатися — порве, — не залишився у боргу Кодло.
— Кодло! Мій любий Кодло! Не лайся, давай я тебе поцілую.
— Стоп! Оцього не треба.
Шмига перехилився через стіл, щоб дотягнутися до приятеля, і випнув вуста. Кодло поспіхом відсунувся разом зі стільцем.
— Любий, обережніше, ти все поперевертаєш, — застерегла Роса.
— Ну, гаразд. Завершую тост. Щоб наші нові друзі були здорові, повноцінні, не ламали рук-ніг, добре спали, щоб статеве життя було цікаве… не пшикай на мене, Росо. Так от, щоб наша зустріч з вами стала і для вас, і для нас цінним відкриттям у житті. Щоб ми тішили одне одного, стали справжніми товаришами. Ну що, ура? Ура!
Всі повставали і зігнали свої келишки у єдину дзвінку хмару над столом.
17
У середу Дивнику зробилося зле. Я майже цілий день його не бачила і, збагнувши це, знайшла звірятко на кріслі у залі, де воно згорнулося клубочком у моєму капелюсі та дрібно тремтіло. Я торкнулася Дивника і відчула, що він значно гарячіший, ніж зазвичай. У відповідь на запитання про його самопочуття монстр жалібно заскиглив. Я гадки не мала, що робити. Як лікувати невідому науці шестилапу тварину, на яку перетворився гомо сапієнс?
Дивник нічого не бажав їсти, не вилазив із капелюха і навіть не видавав жодних звуків. Неабияк налякана, я почала надзвонювати русалкам. Вони сказали мені, що це починає сходити закляття і що краще його не чіпати.
Мереж засумував. У Вулик, виявляється, є хлопець. Цю приголомшливу новину вона повідомила йому вчора. Три місяці тому її обранець переїхав до іншого міста, не попрощавшись. А днями повернувся. Не знаю, як там у них все налагодиться тепер, але Мереж у прольоті.
— Залишімося друзями.
— Що, так і сказала?
— Так.
— Страшне.
Мережу, здається, справді не щастить. Тепер він весь час у хандрі і пропонує нам із шукачем поглянути на його малюнки.
Вихра й Метелик приходили до нас у гості. Вихра принесла смачне печиво власного приготування і купу пліток про всіх у клубі. Метелик приніс пляшку коньяку.
Завтра наше останнє засідання у клубі.
18
— Сьогоднішнє засідання мав би розпочати пан Бурецвіт, — сказав ведучий. — Але є деякі обставини, з огляду на які я запропонував би вам послухати спершу іншого доповідача. Ви не знаєте цієї людини, але вона має свідоцтво члена тузької комісії, власне, нині вона цю комісію очолює. Пан Вітрюк.
До мікрофона підійшов усміхнений молодик.
— Доброго вечора, — привітався він. — Я готовий дати будь-які пояснення щодо тузьких чаклунок. Будь ласка, запитуйте.
— Чи є правдою випадки кількаразового омолодження чи навіть зациклення, описані у пресі? — поцікавилася Вихра.
— Так.
— І скільки їх, таких випадків?
— Нами було зареєстровано тридцять чотири. Випадків одноразового омолодження значно більше.
— Скільки?
— Близько тисячі. Зареєстровано.
— Чи справді загинули сім чаклунок у автокатастрофі? — спитав Кодло.
Молодик помовчав.
— Тіл не було знайдено.
— Це він? — здогадалася я.
— Так, це він, — підтвердив шукач.
Чоловік на сцені був той самий давній Бурецвітів приятель. Його, певно, привів до клубу русалка.
— То вбилися вони чи ні? — вигукнула Шума.
— Вважається, що вони загинули. Але довести ми цього не можемо.
— То вони можуть бути живі? І якщо вони ще з нами, то вони можуть продовжувати омолоджувати, зістарювати, зациклювати? — уточнив Шмига.
— Після аварії жодних таких випадків не зафіксовано.
— Може, вони просто краще влаштували свій бізнес.
— Не думаю. Насправді це не так уже й складно відстежити.
— А щодо їхніх родичок, які наділені тими ж здібностями? — обережно поцікавився Метелик.
— Яких родичок? — не зрозумів Вітрюк.
— Сестер, племінниць, дочок…
— Ні, що ви, у них немає родичок.
— Як так?
— Тузька чаклунка не може за життя народити більше однієї дитини. Однієї дочки. Така їхня біологічна особливість.
Так що сімка чаклунок — це і вся їхня родина. Ну, якщо не враховувати татусів.
Залом пробіг розгублений гомін.
— А чому різниця між народженими за останніх вісімдесят років і померлими за останні вісімдесят років значно менша за кількість населення?
Читать дальше