Юрий Щербак - Бар'єр несумісності

Бойн слухав Костюка дуже уважно. Він скинув піджак і тепер сидів у білій сорочці, на якій виділялись вузькі темно-червоні шлейки. Бойн мав звичай великі пальці стрімляти під шлейки, відтягуючи еластичну гуму.

— Ви утопіст, Ендрю, — сказав Бойн. — Ви вірите в людину. А людина — така свиня, що їй завжди мало. Сьогодні ви дасте людям сотні тисяч «фіатів», а завтра вони вимагатимуть кращі й потужніші машини. На цьому тримається світ і, якщо хочете, наша цивілізація. Чим більші потреби, тим потужніша промисловість. Це замкнене коло. Потужна промисловість породжує підвищені потреби.

— Так, — сказав Костюк. — Я вірю в людину. Якщо я й сповідаю якусь релігію, то це релігія людини. Мені допомагає в цьому медицина. В дев'ятнадцятому столітті вбили віру в бога. Тепер комусь у вас вигідно вбити віру в людину. Втоптати її в багно. Але треба в щось вірити. Інакше — не варто жити. Ви кажете, що людині всього замало. А ваша Леслі? Хіба вона купує нові «кадилаки»?

— Що Леслі, — сумно зітхнув Бойн. — Таких одиниці. Вони не змінять системи. Не змінять людської природи. Ви щасливі, Ендрю. У вас надзвичайно спокійна країна. Коли сюди приїжджаєш із Заходу, то просто не віриться. Якась ідилія. Люди працюють, сміються, ходять у кіно. Я був у Франції під час студентських заколотів. Бачив цих веселих хлопців у Лондоні. А що у нас робиться? Це бунт, протест. Повстання молоді проти війни, проти ракет, проти держави. Це сила, яка може остаточно спалити старі консервативні концепції. Я виховувався на принципах Бенджаміна Франкліна та Авраама Лінкольна. Тепер бачу, як усе це летить шкереберть.

Пообідавши, вони перейшли до кабінету. Костюк приніс каву. Вони посідали в старовинні крісла, оббиті потертою шкірою, запалили. Ця друга зустріч і ця розмова зблизили їх, хоч Костюк холодно й ясно розумів, який нездоланний бар'єр відділяє його від цього високого симпатичного американця. Бар'єр несумісності. Костюк пригадав, як у 1951 ропі він просився в Корею, на фронт: якби його тоді пустили, вони б могли зустрітися там із Джоном Бонном у районі 38-ї паралелі. Тільки між ними були б окопи, стрілянина, корейські й американські солдати, трупи й ненависть, Так само вони могли б зустрітися у В'єтнамі.

— Ендрю, — сказав Бойн. Він тепер тримав у руках блюдечко й чашку з кавою. — У нас щира й неофіційна розмова. Дозвольте мені поставити одне запитання. Може, незручно про це питати, але сподіваюсь, ви на мене не образитесь.

— Прошу.

«Невже він здогадався, про що я думаю», — подумав Костюк.

— Я не розумію, — вів далі Бойн. — Чому ви так гаєтеся з пересадками серця? Адже ваша країна завжди була однією з перших у космосі, в математиці, в генетиці, в експериментальній фізіології. Ви, росіяни, дивні люди…

— Ви помиляєтесь, Джоне, називаючи нас усіх росіянами, — обірвав його Костюк. — Я українець. В Ризі ви були в латиша Валдманіса. В Ташкенті, напевно, підете до узбека Мурадова. Ми всі — радянські люди. Час уже на Заході це зрозуміти й забути дореволюційну термінологію,

— Пробачте, Ендрю, — всміхнувся Бойн, — я не хотів вас образити. Ми на Заході справді користуємося спрощеними й стандартними уявленнями про вашу країну. Для нас вона вся від Сходу до Заходу однакового кольору: Russia. Отже, я веду далі: ви, радянські люди часто висуваєте нечувані геніальні ідеї. Ваш Деміхов першим почав робити феноменальні пересадки органів, але Барнард обійшов вас на півкорпуса вперед. Ваші психіатри у двадцятих роках висловили здогадку про передачу думок на відстані, але практичною розробкою цього питання займаються військово-морські сили Сполучених Штатів. Я користуюся стандартним визначенням, але справа тут, можливо, в таємничих властивостях слов'янської душі, так блискуче описаної Достоєвським…

— Облишмо Достоєвського літературознавцям. Ви поставили багато запитань одразу, Джоне, і на них існують різні відповіді. Є випадки, коли ми не поспішаємо. Не можемо поспішати. І правильно чинимо. І в цьому наша сила. Взяти хоча б пересадки серця. Хіба це гонки на стадіоні? Ми робитимемо пересадки. Я ось-ось маю зробити трансплантацію. Але ми не могли одразу зважитись на таку операцію на людині. В нашій країні, на відміну від Штатів, заборонені експерименти над людиною. А в інших випадках нашу повільність чудово пояснює таке слово: головотяпство.

Він не знав, як перекласти його по-англійськи. Сказав по-російськи: головотяпство .

— Гольовотяпствоу , — ледве подолав це слово Бойн.